Скачать бесплатно реферат:
«Використання комплексу методів фізичної реабілітації в лікуванні хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару»


Захворювання бронхо-легеневої системи є однією з найбільш важливих проблем у сучасній світовій медицині. Розповсюдженість бронхіальної астми (БА) зростає у всьому світі. В Україні за останні 10 років рівень захворюваності на БА зріс у 3 рази. Все це дозволяє вважати БА важливою соціально-медичною проблемою і вимагає удосконалення діагностики, розробки і впровадження комплексних програм профілактики, лікування і реабілітації.
Об’єкт дослідження - фізична реабілітація хворих на бронхіальну астму.
Предмет дослідження - комплексна програма фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.
Мета роботи - встановити ефективність впливу підібраного комплексу методів фізичної реабілітації на стан хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:
1. Проаналізувати літературні джерела з теми дослідження.
. Оцінити морфо-функціональні показники стану здоров’я хворих дослідних груп до проведення реабілітації.
. Підібрати комплекс методів фізичної реабілітації та застосувати його в основній дослідній групі.
. Оцінити ефективність впливу методів підібраного комплексу у порівнянні з комплексом, який застосовувався в контрольній дослідній групі.
Методи дослідження: метод аналізу і узагальнення літературних даних; педагогічні методи дослідження; методи оцінювання морфо функціональних показників стану організму; метод математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в доповнені відомостей про нові сучасні підходи до комплексної фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.
Практична значимість дослідження: проведене дослідження дасть змогу визначити новий науково обґрунтований комплекс реабілітації хворих на бронхіальну астму і на цій основі розробити практичні рекомендації щодо застосування його у практиці.
В результаті проведених досліджень встановлено, що підібраний реабілітаційний комплекс, який був застосований в основній групі, виявився більш ефективним, ніж комплекс контрольної групи.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА, ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ, ДОЗОВАНА ХОДЬБА, ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА, МАССАЖ
бронхіальний астма фізичний реабілітація

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АСТ - астмаконтрольний тест (Asthma Control Test)
БА - бронхіальна астма
ВЛГД - вольова ліквідація глибокого дихання
В. п. - вихідне положення
ЕКГ - електрокардіографії
ЖЄЛ - життєва ємність легенів
ЗБО - зворотність бронхіальної обструкції
ЛГ - лікувальна гімнастика
ЛФК - лікувальна фізична культура
НЯД - напади ядухи за добу
НЯТ - напади ядухи за тиждень
ОФВ1 - об'єм форсованого видиху за 1 секунду
ПОШВ - пікова об’ємна швидкість видиху
ПФР - програми фізичної реабілітації
ПШВ - пікова швидкість видиху
ПШВдк- пікова швидкість вихида добового коливання
РГГ - ранкова гігієнічна гімнастика
УФО - ультрафіолетове опромінювання
ФР - фізична реабілітація
ЦНС - центральна нервова система
ЧД - частота дихання
ЧСС - частота серцевих скорочень
ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів
ХКТ - 6-ти хвилинний кроковий тест


ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД З ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РАЕБІЛІТАЦІЇ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ
1.1 ДИХАЛЬНА СИСТЕМА ЛЮДИНИ. ЕПТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
.2 ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ В УМОВАХ СТАЦІОНАРУ
.2.1 МЕХАНІЗМ ЛІКУВАЛЬНОЇ ДІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ
.2.2 ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ, ФОРМИ І МЕТОДИКИ ЛФК ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ В УМОВАХ СТАЦІОНАРУ
.3 ЛІКУВАЛЬНИЙ МАСАЖ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ
.4 ФІЗІОТЕРАПІЯ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ
.5 ДІЄТОТЕРАПІЯ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ
РОЗДІЛ 2.ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАВДАНЬ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
.1.1 МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
.1.2 МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ КОНТРОЛЬНОЇ ТА ОСНОВНОЇ ГРУПИ ХВОРИХ
.2 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЯ
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНA ПРAЦI ТA БЕЗПЕКA У НAДЗВИЧAЙНИХ СИТУAЦIЯХ
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ


ВСТУП

Актуальність роботи. Захворювання бронхо-легеневої системи є однією з найбільш важливих проблем у сучасній світовій медицині. Розповсюдженість бронхіальної астми (БА) зростає у всьому світі. В Україні за останні 10 років рівень захворюваності на БА виріс у 3 рази. При чому збільшується питома вага важких форм (зокрема серед осіб молодого віку), більша частина хворих негайно госпіталізуються до стаціонарів. Із цим пов’язана висока інвалідність і летальність хворих на БА.
За даними Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського в Україні на бронхіальну астму страждають 2,5 млн. людей. На сучасному етапі спостерігається невпинне зростання захворюваності на БА в Україні,що мотивовано забрудненням довкілля, збільшенням алергізації населення, погіршенням генофонду нації.
Все це дозволяє вважати БА важливою соціально-медичною проблемою і вимагає удосконалення діагностики, розробки і впровадження комплексних програм профілактики, лікування і реабілітації.
Незважаючи на те, що медикаментозна базисна терапія згідно з Міжнародним та Національним консенсусами чітко регламентована, багато питань,пов’язаних з профілактикою, реабілітацією та оздоровленням пацієнтів із БА, залишаються недостатньо вивченими. Надто важливою проблемою, що вимагає до себе пильної уваги, є розроблення адекватних методів відновлювального лікування з використанням природних і реформованих фізичних факторів з урахуванням синдромно-патогенетичних принципів на основі загальнометодологічного підходу до реабілітації.
У реабілітаційних програмах на всіх етапах передбачаються звертання до особистості хворого, поєднання медичних, біологічних і психосоціальних форм лікувального впливу.
З огляду на вищесказане стає нагальна потреба розробки режимів фізичної активності хворих на БА в період загострення хвороби для їх застосування в стаціонарних умовах.
Мета роботи - визначити ефективність впливу підібраного комплексу методів фізичної реабілітації на стан хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.
Завдання роботи:
. Провести аналіз наукової літератури з фізичної реабілітації хворих бронхіальною астмою в умовах стаціонару.
2. Підібрати методи та провести дослідження морфо-функціональних змін в організмі хворих контрольної та основної груп.
. Підібрати комплекси методів фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму контрольної та основної груп.
. Оцінити ефективність дії комплексу основної групи в порівнянні з комплексом контрольної групи хворих на бронхіальну астму.
Об’єкт дослідження - фізична реабілітація хворих на бронхіальну астму.
Предмет дослідження - комплексна програма фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.
Методи дослідження:
) метод аналізу і узагальнення літературних даних;
) метод педагогічного експерименту;
3) методи оцінювання морфо функціональних показників стану організму;
) методи математичної статистики.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що підібраний комплекс фізичної реабілітації хворих основної групи виявиться більш ефективним, ніж комплекс контрольної групи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в доповнені відомостей про нові сучасні підходи до комплексної фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару.
Практична значимість дослідження: проведене дослідження дасть змогу визначити новий науково обґрунтований комплекс реабілітації хворих на бронхіальну астму і на цій основі розробити практичні рекомендації щодо застосування його у практиці.
Апробація результатів дослідження: результати дослідження представлені на науково-практичній конференції викладачів, науковців, молодих учених, аспірантів та студентів ЗНТУ «Тиждень науки-2013», опубліковані тези доповіді.

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД З ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РАЕБІЛІТАЦІЇ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ

1.1 ДИХАЛЬНА СИСТЕМА ЛЮДИНИ. ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

Дихальна система об'єднує органи, що виконують повітря провідну функцію (порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи), та дихальну або газообмінну функцію (легені).
Головним органом дихальної системи є легені. Це парні об'ємні органи, що займають всю порожнину грудної клітки і постійно змінюють форму і розміри в залежності від фази дихання [12].
За формою це неправильні конуси, верхівкою звернені до надключичної ямки, а увігнутою частиною - до купола діафрагми.
Поверхні легень розділені краями. Передній край відділяє реберну поверхню від медіальної поверхні. Ззаду медіальна поверхня плавно переходить в реберну, нижній край відокремлює реберну і медіальну поверхні від діафрагмальної.
З внутрішньої сторони в кожну легеню входять головний бронх, легенева артерія, бронхіальні судини і нерви, що утворюють разом корінь легень. Тут же розташовуються у великій кількості лімфатичні вузли. Місце входження бронхіально-судинного пучка називається воротами легенів.
Внаслідок високого стояння купола діафрагми справа права легеня більш широка і об'ємиста, ніж ліва, і дещо коротша за неї [4].
Легені поділяються на частки за допомогою міждолевих щілин. Ліва легеня поділяється на верхню і нижню частки, права - верхню, середню і нижню частки.
З практичної точки зору, в даний час легені підрозділяють на так звані бронхолегеневі сегменти: в правій легені їх 11, а в лівій 10 сегментів. Сегменти відокремлені один від одного сполучнотканинними перегородками і мають форму конусів або пірамід. У центрі сегмента розташовуються сегментарний бронх і сегментарна артерія, а на кордоні з сусіднім сегментом - сегментарна вена.
Кожна легеня складається з розгалуження бронхів, що утворюють своєрідний скелет органу - бронхіальне дерево, і системи легеневих пухирців, або альвеол, які є респіраторним відділом дихальної системи. Зовні легені вкриті плеврою. Плевра являє собою тонку гладку і вологу, багату еластичними волокнами серозну оболонку, що оточує кожну легеню. Розрізняють вісцеральну плевру, щільно зрощену з тканиною легені, і парієтальну плевру, що вистилає зсередини стінки грудної порожнини. В області кореня легенів вісцеральна плевра переходить в парієнтальну [22].
Бронхіальна астма - важке широко поширене захворювання, що приводить до непрацездатності людини в найбільш активному віці. У сучасному представленні бронхіальна астма - самостійне, хронічне, рецидивуюче, алергічне захворювання, етіологічно пов'язане з впливом різних алергенів інфекційної і неінфекційної природи.
Етіологія і патогенез бронхіальної астми складні і повністю ще не розкриті. Етіологічні чинники можуть бути розподілені на 5 груп:
Неінфекційні алергени (пилкові, пилові, виробничі, харчові, лікарські, алергени кліщів, комах, тварин);
Інфекційні агенти (віруси, бактерії, грибки, дріжджі);
Механічні та хімічні впливи (пари кислот, лугів, неорганічна пил і т.п.);
Фізичні і метеорологічні фактори (зміни температури і вологості повітря, коливання барометричного тиску, магнітного поля Землі);
Нервово-психічні стресові впливи. У результаті в бронхіальному дереві розвивається хронічний запальний процес [17].
Важливою патофізіологічною стадією є спазм гладких м'язів дрібних бронхів і бронхіол, набряк слизової оболонки за рахунок різкого підвищення проникності капілярів, гіперсекреція слизистоутворюючих залоз. При цьому формуються основні клінічні симптоми хвороби. На самому початку захворювання порушення прохідності бронхів обумовлено переважно їх спазмом, запаленням і набряком слизового і підслизового шарів дихальних шляхів. Порушення прохідності бронхів утруднює рух слизу, і це проявляється тим, що після нападу з'являється кашель і з бронхів відкашлюється харкотиння у вигляді слизових пробок [3].
Розрізняють такі періоди бронхіальної астми: предприступний, приступний, післяприступний, між приступний [6].
Бронхіальна астма - захворювання хронічне, протікає із загостреннями, які в більшості випадків змінюються періодами ремісій. У першій стадії хвороби основним виразом її при обох формах є напади задухи експіраторного типу. В залежності від тяжкості нападів розрізняють легке, середньої тяжкості і тяжкий перебіг захворювання. Найчастіше бронхіальна астма починається з легких нападів, проходячи послідовно етапи середньо-і важких проявів першій стадії, а потім переходить у другу стадію хвороби. Однак це не є закономірним. Хвороба може залишатися легкою протягом багатьох років або початися з більш важких симптомів і швидко прогресувати. При легкому приступі хворий відчуває легке експіраторне утруднення дихання. Напади середньої тяжкості можуть супроводжуватися більш вираженим відчуттям задухи, блідістю шкірних покровів, помірним ціанозом. Дихання шумне, хрипи чути на відстані. При тяжких нападах всі перераховані симптоми виражені ще різкіше. Хворий приймає вимушене положення - сидячи, спираючись на лікті або долоні, що сприяє включенню в акт дихання допоміжної мускулатури. Шкіра бліда, волога. Грудна клітка фіксована в положенні глибокого вдиху. Дихання спочатку прискорене, потім відбувається його ураження, тріскучі і свистячі хрипи чути на відстані.. Ознаки порушення функції зовнішнього дихання виявляються не тільки при приступі, але і в між приступному періоді, хоча і менш виражені. Вони полягають у зниженні ЖЄЛ, обсягу видиху, порушенні газообміну, розвивається дихальна недостатність. Часті напади несприятливо позначаються на функції серцево-судинної системи і можуть бути причиною серцевої недостатності [12].

1.2 ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ В УМОВАХ СТАЦІОНАРУ

1.2.1 МЕХАНІЗМ ЛІКУВАЛЬНОЇ ДІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Реабілітація хворих на бронхіальну астму включає комплекс відновлювальних заходів,спрямованих на досягнення стійкої компенсації захворювання, одужання, нормалізації або покращення показників функції легеневого дихання і серцево-судинної системи, фізичної працездатності та професійної працездатності.
Основна мета реабілітації при бронхіальній астмі - купірувати бронхоспазм, закріпити цей ефект на максимально тривалий період, нормалізувати або підвищити показники функції кардіореспіраторної системи і підготувати хворого до виконання своїх професійних обов'язків.
Реабілітаційні заходи при бронхіальній астмі спрямовані на підтримку ремісії хвороби, відновлення функціональної активності і адаптаційних можливостей дихального апарату та інших органів і систем, які забезпечують подальший нормальний розвиток життєзабезпечення організму. З цією метою використовується комплекс лікувально-відновних заходів, що включає організацію лікувально-охоронного та дієтичного режиму, застосування лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії, дієтотерапії та педагогічного впливу. Призначення зазначених методів визначається станом хворого і особливостями перебігу захворювання.
Фізична реабілітація - необхідний етап у лікуванні хворих на бронхіальну астму. Справа в тому, що навіть стійке припинення задухи, досягнуте в результаті медикаментозної реабілітації, не є запорукою повного відновлення функцій легеневого дихання, міокарда і центральної гемодинаміки. Процеси відновлення функції цих органів і систем, імунологічної реактивності організму йдуть повільно і часто запізнюються за динамікою клінічних проявів бронхоспазму. Звідси випливає і основна мета фізичної реабілітації - прискорити і досягти найбільш повного відновлення функцій організму, підвищити захисні можливості його і сприяти створенню умов для можливості виконання більш інтенсивних фізичних навантажень в порівнянні з тими, які були під силу хворому в період розвитку хвороби.
До ефективних засобів лікування бронхіальної астми відноситься лікувальна фізична культура (ЛФК), застосовувана в поєднанні з іншими методами. Фізичні вправи, що застосовуються при бронхіальній астмі, впливаючи через нервову систему, сприяють нормалізації діяльності дихального апарату, знімають домінантний кортіковісцеральний рефлекс, надають психотерапевтичну дію, підвищують нервовий тонус хворого. Під час виконання фізичних вправ у хворого підвищується тонус симпатичної частини вегетативної нервової системи, в результаті чого зменшується або ліквідується спазм бронхів і бронхіол.
При бронхіальній астмі ЛФК повинна бути спрямована на зміцнення організму хворого і особливо дихальних м'язів, попередження розвитку ускладнень дихальної, серцево-судинної систем і опорно-рухового апарату. Її не можна застосовувати тільки при вираженої дихальної та серцевої недостатності. Гострі і часто повторювані напади задухи не повинні служити абсолютним протипоказанням до застосування лікувальної фізкультури. Потрібно пам'ятати, що в період появи провісників нападу задухи вона якраз сприяє деякому ослабленню або його запобігання.
Рух є природним біологічним стимулятором процесів росту, розвитку, підтримки і вдосконалення фізіологічних функцій людини.
Фізичні вправи сприяють нормалізації обміну речовин, що пов'язано з поліпшенням кровообігу, дихання і діяльності інших систем організму. Впливаючи на нервову систему і м'язи фізичними вправами, домагаються відновлення функції дихального апарату, зміцнення дихальних м'язів, зменшення гіпоксії, зняття патологічних рефлексів.
ЛФК може також діяти на психічний стан хворого, сприяти врівноважування процесів в корі великого мозку.
Таким чином, більшість дослідників в області фізіології дихання в даний час визнають, що основна роль у регуляції дихання належить нервовим механізмам. Встановлено, що скорочення м'язів при фізичній роботі або під час фізичних вправ активізує дихання. При м'язовій роботі нервові механізми регуляції дихання забезпечують адекватну вентиляцію і сталість напруги СО2 в артеріальній крові. При виконанні хворими гімнастичних вправ рухи рук, що збігаються з фазами дихання, стають умовним подразником дихальної системи, що сприяє утворенню умовного рефлексу дихальної системи. Кора головного мозку при м'язовій діяльності надає не тільки пускову, але й коригуючу дію, оскільки вона протягом всієї роботи забезпечує відповідну легеневу вентиляцію, темп і ритм дихання.
Систематично вживані фізичні вправи, покращуючи крово-і лімфообіг в легенях і плеврі, сприяють швидшому розсмоктуванню ексудату. Фізичні вправи сприяють попередженню ряду ускладнень, які можуть розвинутися в легенях і в плевральній порожнині (спайки, абсцеси, емфізема, склероз), і вторинних деформацій грудної клітки. Істотним результатом трофічного впливу фізичних вправ є відновлення еластичності й рухливості легень. Поліпшення оксигенації крові при виконанні дихальних вправ активізує обмінні процеси в органах і тканинах всього організму [7].
При будь-якому захворюванні органів дихання, що викликає розлади дихальної функції, в порядку пристосування організму формуються мимовільні компенсації. При поєднанні з різними умовними подразниками вони можуть закріплюватися і автоматизуватися. У ранній період захворювання, застосовуючи вправи з довільно рідкісним і глибоким диханням, вдається швидше сформувати раціональну компенсацію. Прості дихальні вправи і дихальна гімнастика з проголошенням звуків рефлекторно зменшують спазм бронхів і бронхіол - вплив носоглоточного рефлексу. Більш досконалі компенсації при захворюваннях з необоротними змінами в апараті дихання (емфізема, пневмосклероз та ін) забезпечуються за допомогою вправ, які акцентують окремі фази дихання, забезпечують тренування діафрагмального дихання, зміцнення дихальної мускулатури і збільшення рухливості грудної клітки. При виконанні фізичних вправ мобілізуються допоміжні механізми кровообігу, підвищується утилізація кисню тканинами. Це сприяє боротьбі з гіпоксією.
Запальні захворювання бронхолегеневої системи супроводжуються скупченням патологічного секрету (мокротиння, слизу, гною), який порушує прохідність повітроносних шляхів. Виведення патологічного секрету з дихальних шляхів досягається за допомогою дренажу бронхів при різних положеннях тіла, що сприяють видаленню секрету за рахунок власної маси (постуральний дренаж). Ще більш ефективне поєднання постурального дренажу з фізичними вправами, перед проведенням занять доцільно використовувати засоби, що стимулюють відхаркування.