Реферат: Нетрадиційні засоби реабілітації у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію

Med-books.by - Библиотека медицинской литературы. Книги, справочники, лекции, аудиокниги по медицине. Банк рефератов. Медицинские рефераты. Всё для студента-медика.
Скачать бесплатно без регистрации или купить электронные и печатные бумажные медицинские книги (DJVU, PDF, DOC, CHM, FB2, TXT), истории болезней, рефераты, монографии, лекции, презентации по медицине.


=> Книги / Медицинская литература: Акупунктура | Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Английский язык | Анестезиология и реаниматология | Антропология | БиоХимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Военная медицина | Гастроэнтерология | Гематология | Генетика | География | Геронтология и гериатрия | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Гомеопатия | ДерматоВенерология | Диагностика / Методы исследования | Диетология | Инфекционные болезни | История медицины | Йога | Кардиология | Книги о здоровье | Косметология | Латинский язык | Логопедия | Массаж | Математика | Медицина Экстремальных Ситуаций | Медицинская биология | Медицинская информатика | Медицинская статистика | Медицинская этика | Медицинские приборы и аппараты | Медицинское материаловедение | Микробиология | Наркология | Неврология и нейрохирургия | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход | О достижении успеха в жизни | ОЗЗ | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Паллиативная медицина | Паразитология | Патологическая анатомия | Патологическая физиология | Педиатрия | Поликлиническая терапия | Пропедевтика внутренних болезней | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Сестринское дело | Социальная медицина | Спортивная медицина | Стоматология | Судебная медицина | Тибетская медицина | Топографическая анатомия и оперативная хирургия | Травматология и ортопедия | Ультразвуковая диагностика (УЗИ) | Урология | Фармакология | Физика | Физиотерапия | Физическая культура | Философия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Экологическая медицина | Экономическая теория | Эндокринология | Эпидемиология | Ядерная медицина

=> Истории болезней: Акушерство | Аллергология и иммунология | Ангиология | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Гематология | Гинекология | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | Кардиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Педиатрия | Профессиональные болезни | Психиатрия | Пульмонология | Ревматология | Стоматология | Судебная медицина | Травматология и ортопедия | Урология | Фтизиатрия | Хирургия | Эндокринология

=> Рефераты / Лекции: Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Анестезиология и реаниматология | Биология | Биохимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Генетика | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Диагностика | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | История медицины | Лечебная физкультура / Физическая культура | Кардиология | Массаж | Медицинская реабилитация | Микробиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход / Сестринское дело | Озз | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Патологическая анатомия | Педиатрия | ПатоФизиология | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Скорая и неотложная медицинская помощь | Стоматология | Судебная медицина | Токсикология | Травматология и ортопедия | Урология | Фармакогнозия | Фармакология | Фармация | Физиотерапия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Эндокринология | Эпидемиология | Этика и деонтология

=> Другие разделы: Авторы | Видео | Клинические протоколы / Нормативная документация РБ | Красота и здоровье | Медицинские журналы | Медицинские статьи | Наука и техника | Новости сайта | Практические навыки | Презентации | Шпаргалки


Med-books.by - Библиотека медицинской литературы » Рефераты: Внутренние болезни (Терапия) » Реферат: Нетрадиційні засоби реабілітації у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію

Реферат: Нетрадиційні засоби реабілітації у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію

0

Скачать бесплатно реферат:
«Нетрадиційні засоби реабілітації у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію»


ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Сучасні уявлення про застосування фізичної реабілітації при захворюванні на артеріальну гіпертензію
.1 Загальна характеристика захворювання
.2Сучасне уявлення про застосування фізичної реабілітації при захворювання на артеріальну гіпертензію
Розділ 2. Методи і організація дослідження
.1 Методи дослідження
.2 Організація дослідження
Розділ 3. Програма фізичної реабілітації при артеріальній гіпертензії
Висновки
Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність. Серед серцево-судинних хвороб за поширенiстю артерiальна гiпертензiя (АГ) посiдає перше мiсце. Вона належить до "хвороб цивiлiзацiї". Поширенiсть її серед дорослого населення - в межах 20-25 %. АГ-провiдний фактор ризику IХС, мозкового iнсульту i ниркової недостатностi. Згiдно з даними статистичного вiддiлу МОЗ України, в 1997 р. пiдвищений рiвень АТ зареєстровано у 13,4 % жителiв України, що в абсолютних величинах складає майже 5,5 млн. чоловiк. Цей показник не вiдповiдає iстиннiй поширеностi АГ, яка в Українi становить 20-24 % дорослого населення. Отже, майже у половини хворих АГ залишається не дiагностованою [12].
Для АГ властиве "правило половини". Близько 50 % осiб не знають про пiдвищення у них АТ. Iз тих, що знають, половина не лiкується. Отже, тiльки близько 25 % хворих приймають лiки для зниження АТ. Ефективну гiпотензивну терапiю отримують тiльки 12-13 %. Аналогiчна картина спостерiгається в Українi. Згiдно з даними скринiнгу за 2010 р., тiльки 16 % хворих на АГ отримували ефективну гiпотензивну терапiю з нормалiзацiєю АТ [7].
Захворюванiсть на АГ зростає з вiком. Систолiчний АТ на 7-8 десятку життя становить в середньому 140 мм рт. ст. Дiастолiчний АТ пiдвищується меншими темпами i пiсля 50 рокiв залишається на одному рiвнi. Спiввiдношення чоловiкiв i жiнок, хворих на АГ, становить 1:1. У чоловiкiв АГ дiагностують у бiльш молодому вiцi з вищим вiдсотком ускладнень, а у жiнок захворюванiсть зростає пiсля 50 рокiв. В середньому показники поширеностi хвороби залежно вiд вiку, такi:
-30 рокiв - 5-10 % населення
-40 рокiв - близько 20 % населення
-60 рокiв - 30-40 % населення
-70 рокiв - 50-65 % населення[22].
Нелiкована АГ призводить до втрати працездатностi, появи таких ускладнень, як крововилив в мозок, гiпертонiчне серце, iнфаркт мiокарда, гостра i хронiчна СН, зморщення нирок з нирковою недостатнiстю, розшарування аневризми аорти, аритмiї i раптова серцева смерть.
Контроль АГ в популяції вважається одним із провідних напрямків у системі лікувально-профілактичних заходів щодо серцево-судинних захворювань. У США після впровадження державних програм, спрямованих на поліпшення якості контролю АГ, вдалося втричі (від 10 до 34 %) збільшити кількість хворих із цільовими значеннями АТ [8]. Прийняття конкретних практичних рішень на державному, регіональному або місцевому рівні в свою чергу повинно грунтуватися на результатах оцінки реальної епідеміологічної ситуації й чіткому визначенні існуючих проблем. Прикладом такого підходу є організація та проведення епідеміологічних досліджень [3].
Ціль роботи - теоретично обгрунтувати програму фізичної реабілітації при артеріальній гіпертензії.
Задачі:
.За даними літературних джерел дослідити особливості етіології і патогенезу артеріальної гіпертонії;
.За даними аналізу літературних джерел дослідити особливості фізичної реабілітації при артеріальної гіпертонії;
.Теоретично обгрунтувати програму фізичної реабілітації при артеріальній гіпертонії.
Об’єкт дослідження - процес фізичної реабілітації осіб, хворих на артеріальну гіпертонію.
Предмет дослідження - програма фізичної реабілітації при артеріальній гіпертонії.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що за рахунок аналізу літературних джерел було встановлено значення фізичної реабілітація для хворих на артеріальну гіпертензію та складено програму фізичної реабілітації для хворих артеріальну гіпертензію.

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ЗАХВОРЮВАННІ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

.1 Загальна характеристика хвороби

Під гіпертонічною хворобою (ГБ) прийнято розуміти хронічно протікаюче захворювання, основним проявом якого є синдром артеріальної гіпертензії, не пов'язаний з наявністю патологічних роцесів, при яких підвищення артеріального тиску обумовлене відомими причинами, що у багатьох випадках усуваються [2].
У виникненнi та прогресуваннi АГ (гiпертонiчної хвороби) важлива роль належить внутрiшнiм i зовнiшнiм факторам ризику. До факторiв ризику i передвiсникiв АГ вiдносять:
.Спадковiсть. Встановлена кореляцiйна залежнiсть мiж рiвнем АТ у родичiв першого ступеня (батьки, брати, сестри) з коефiцiєнтом регресiї 0,2-0,3. Якщо батько i мати страждають АГ, то у 75 % дiтей з часом дiагностують пiдвищений
. Ожирiння та метаболiчний синдром. Збiльшення маси тiла на 10 кг призводить до зростання систолiчного АТ - на 2-3 мм рт. ст. I дiастолiчного АТ - на 1-3 мм рт. ст. Передвiсниками розвитку АГ є центральне ожирiння, гiперiнсулiнемiя, зниження толерантностi до глюкози, порушення лiпiдного обмiну.
. Вживання надлишку кухонної солi. Фiзiологiчна потреба становить 4-6 г/добу, проте чимало людей вживає 10-20 i навiть 30 г/добу кухонної солi. Обмiн натрiю в органiзмi контролюють вегетативна нервова система i нирки. При порушеннi регуляцiї обмiну натрiй залишається в органiзмi, вiдкладається в iнтимi артерiол, якi стають схильними до спазму.
. Психоемоцiйнi перевантаження, особливо гострi стресовi ситуацiї сприяють пiдвищенню АТ. Потрiбнi допомiжнi багатоцентровi дослiдження, щоб визначити, якi саме стресовi ситуацiї викликають довготривале пiдвищення АТ.
. Пiдвищена активнiсть симпатоадреналової системи призводить до тахiкардiї i пiдвищення систолiчного АТ. Сприяє цьому сидячий спосiб життя. Ризик розвитку АГ у таких осiб на 20-50 % вищий порiвняно з тими, хто веде активний спосiб життя, фiзично тренований, у кого переважає парасимпатична система.
. Iншi фактори ризику i передвiсники мають менше значення в патогенезi АГ: нейроциркуляторна дистонiя за гiпертонiчним типом, вживання алкоголю (бiльше 60 г/добу абсолютного спирту), пiдйом АТ при фiзичному або психоемоцiйному навантаженнi у дiтей, збiльшення маси мiокарда лiвого шлуночка, висока жорсткiсть води тощо. Потрiбнi допомiжнi обстеження щодо впливу забруднення довкiлля на рiвень АТ[6].
Класифiкацiя артерiальної гiпертонiї.
Артерiальну гiпертонiю класифiкують за рiвнем АТ, ураженням органiв-мiшеней та етiологiєю. В останнiй класифiкацiї комiтетом екпертiв ВООЗ (1994) внесено суттєвi змiни (табл. 1.1, 1.2, 1.3).

Таблиця 1.1
Класифiкацiя АГ за рiвнем артерiального тиску
Форми АГ Систолiчний (САТ) i дiастолiчний (ДАТ) артерiальний тиск у мм рт. ст.
Нормальний АТ М'яка АГ Межова АГ Помiрна та тяжка АГ iзольована систолiчна гiпертонiя Межова iзольована систолiчна гiпертонiя САТ105 САТ> 140 та ДАТ < 90 САТ 140-160 та ДАТ <90

На сьогодні класифікація АГ є розділенням хворих за рівнем їх ризику і відповідно до цього обраної стратегії лікування. Як зазначалося, ступінь ризику визначається як за ступенем підвищення АТ, так і наявністю факторів ризику, а також ускладнень і супутніх клінічних станів.

Таблиця 1.2
Класифiкацiя артерiальної гiпертонiї за ураженням органiв-мiшеней
I стадiя Вiдсутнi об'єктивнi прояви ураження органiв-мiшеней. Стабiльне або транзиторне пiдвищення АТ.
II стадiя Гiпертрофiя лiвого шлуночка (гiпертонiчне серце), генералiзоване звуження судин сiткiвки, мiкроальбумiнурiя, бiлок в сечi та/або незначне пiдвищення рiвня креатинiну в плазмi кровi (до 0,177 ммоль/л), атеросклероз аорти, сонних, стегнових або здухвинних артерiй за даними УЗД або ангiографiї.
III стадiя Крiм перерахованих вище ознак, такi клiнiчнi прояви: iнфаркт мiокарда, серцева недостатнiсть, iнсульт, транзиторнi порушення мозкового кровообiгу, гiпертензивна енцефалопатiя, деменцiя. На очному днi - крововиливи, ексудати з набряком або без набряку диска зорового нерва, розшаруванння аневризми аорти, оклюзивнi ураження артерiй. Хронiчна ниркова недостатнiсть.

У таблиці 1.3 наведено класифікацію хворих на АГ за рівнем ризику відповідно до останніх рекомендацій Європейського товариства гіпертензії та Європейського товариства кардіологів (2003). Ризик визначається в клітині, яка відповідає як ступеню підвищення АТ, так і наявних факторів ризику, ураження органів мішеней, ускладнень або цукрового діабету.

Таблиця 1.3
Класифiкацiя артерiальної гiпертонiї за етiологiчною ознакою
А. В. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Есенцiальна гiпертензiя (гiпертонiчна хвороба, первинна артерiальна гiпертензiя). Вторинна (симптоматична) артерiальна гiпертензiя: Ниркова гiпертензiя (хвороби нирок): гломерулонефрити, пiєлонефрити, полiкiстоз нирок, гiдронефроз, дiабетична нефропатiя, реноваскулярна гiпертонiя, вроджена гiпоплазiя нирок тощо. Ендокринна гiпертензiя (гiпертиреоз, гiперкалiємiя, акромегалiя, синдром Кушинга, первинний альдостеронiзм, феохромоцитома, рак надниркових залоз, вроджена гiпоплазiя надниркових залоз). Медикаментозна гiпертензiя: кортикостероїди, пероральнi гормональнi контрацептиви, симпатомiметики, кокаїн, нестероїднi протизапальнi препарати, циклоспорин, еритропоетин. Гiпертонiя вагiтних. Коарктацiя аорти, неспецифiчний аортоартерiїт, полiцитемiя. Неврологiчнi хвороби: пухлини мозку, енцефалiти, пiдвищення внутрiшньочерепного тиску, отруєння свинцем тощо. Пiсляоперацiйна гiпертензiя.

В класифiкацiї ВООЗ (1994) не знайшлося мiсця для злоякiсної АГ, яка зустрiчається в 1 % випадкiв. В 90-95 % хворих з АГ не вдається з'ясувати її причину[1].
Дiагностика АГ. Основний метод дiагностики - контроль за рiвнем АТ, який вимiрюють непрямим аускультативним методом за допомогою сфiгмоманометра. При цьому необхiдно дотримуватись певних умов. Обстежуваний має посидiти в теплiй кiмнатi протягом 5-10 хв, м'язи руки розслабленi. Лiктьова ямка, манометр i серце знаходяться на одному рiвнi. Цих умов також необхiдно дотримуватись при вимiрюваннi АТ стоячи чи лежачи. Рука має бути оголеною. Ширина манжети - 13-15 см, довжина - 30-35 см. Нижнiй край манжети розмiщується на 2 см вище лiктьової ямки, пiд манжету проходять тiльки 2 пальцi. Огряднi люди потребують ширшої манжети.
Накачують повiтря до величини тиску, який на 30 мм рт. ст. перевищує рiвень зникнення пульсу, а потiм поступово випускають повiтря. За допомогою стетофонендоскопа над плечовою артерiєю вислуховують тони Короткова. При появi перших тонiв реєструють систолiчний, а при їх повному зникненнi - дiастолiчний АТ. Необхiдно вимiрювати АТ тричi з iнтервалом в 3 хв i брати середнє значення. При першому оглядi хворого вимiрюють АТ на обох руках, а у людей похилого вiку ще i стоячи - для виявлення постуральної гiпертонiї. На вiдмiну вiд ртутного, анероїднi манометри, а також автоматичнi та напiвавтоматичнi апарати з дисплеями нерiдко дають помилковi показники, тому їх необхiдно прокалiбрувати за ртутною шкалою. У частини людей має мiсце так звана "гiпертонiя на бiлий халат" ("допомiжний АТ"). У таких осiб пiдвищений ризик серцево-судинних ускладнень.
Про АГ слiд думати тодi, коли систолiчний АТ 140 мм рт. ст. I вище та дiастолiчний АТ 90 мм рт. ст. I вище. Оскiльки величина тиску досить варiабельна, його необхiдно контролювати протягом кiлькох тижнiв шляхом повторних вимiрювань для пiдтвердження дiагнозу.
Клiнiка АГ залежить вiд рiвня АТ, функцiонального стану серцево-судинної системи та наявностi ускладнень. Нерiдко ГХ перебiгає безсимптомно. Iнша частина хворих скаржиться на головний бiль, кардiалгiї, запаморочення, мерехтiння "мушок" перед очима, серцебиття, нудоту, блювання, почащення сечовипускання тощо. Найхарактернiшим проявом ГХ є гiпертонiчний криз, який А.П. Мяснiков називав "квiнтесенцiєю гiпертонiчної хвороби, її згустком".
При збираннi анамнезу звертати увагу на тривалiсть пiдвищення АТ, спадковiсть, масу тiла, iншi фактори ризику серцево-судинної патологiї (цукровий дiабет, курiння, гiподинамiя тощо). АТ вимiрюють на руках i ногах, визначають ЧСС, характеристики пульсу. Гiпертрофiю ЛШ дiагностують при II стадiї ГХ. При аускультацiї серця знаходять акцент II тону над аортою, нерiдко в поєднаннi iз систолiчним шумом.
Допомагає в дiагностицi дослiдження очного дна. Про ураження судин очного дна свiдчать звуження i звивистiсть артерiол сiткiвки, розширення венул, симптоми Салюса i Гвiста, крововиливи, ексудати, набряк дискiв зорових нервiв, дегенеративнi плями. Змiни на очному днi корелюють iз тяжкiстю i стадiєю ГХ.
Хворим на АГ до призначення дiуретикiв необхiдно зробити загальний аналiз сечi i кровi, визначити рiвень К (дiагностика альдостеронiзму), креатинiну i сечовини в плазмi (дiагностика нефрогенної АГ i ниркової недостатностi), холестерину (ризик атеросклерозу), кальцiю (скринiнг-тест на гiперпаратиреоз). В аналiзах сечi буває мiкроальбумiнемiя i еритроцитурiя.
Поглиблене обстеження хворих для виключення симтоматичної АГ включає визначення рiвня ренiну, ангiотензину II, альдостерону, кортизолу, катехоламiнiв в кровi i сечi, посiв сечi. З iнструментальних дослiджень вкажемо на аорто- та ренографiю, УЗД нирок та надниркових залоз, комп'ютерну томографiю[3].
Диференцiйна дiагностика вторинних (симптоматичних) артерiальних гiпертонiй. Вториннi АГ становлять близько 5 % усiх випадкiв АГ, а решта 95 % дiагностують як ГХ. Вони iстотно впливають на стан здоров'я населення України. Понад 300000 осiб в Українi хворiють на вторинну АГ. Дiагностують понад 46 хвороб чи патологiчних станiв, якi супроводжуються пiдвищенням АТ.
Нирковi АГ складають близько 70 % усiх симптоматичних АГ. Паренхiматознi хвороби нирок (гломерулонефрит, пiєлонефрит, полiкiстоз, дiабетична нефропатiя тощо) зумовленi прогресуючим зменшенням кiлькостi функцiонуючих нефронiв та порушенням екскрецiї нирками натрiю i води. Дiагностика базується на лабораторних показниках та УЗД.зольована систолiчна АГ пов'язана зi збiльшенням серцевого викиду i iндексу. Вона поєднується з характерною трiадою: дифузним зобом, екзофтальмом, тахiкардiєю. Пiдвищений апетит, тремтiння тiла, пiтливiсть, схуднення, серцебиття мають мiсце у бiльшостi хворих.
До вторинних АГ вiдносять АГ, викликанi довготривалим прийомом деяких лiкiв. Причиною медикаментозної АГ можуть бути глюкокортикоїди, вазопресорнi амiни, пероральнi гормональнi контрацептиви, циклоспорин, кокаїн. При прийомi пероральних контрацептивiв (естроген-прогестогеннi) протягом 5 рокiв у 5 % жiнок розвивається стабiльна АГ. Нормалiзацiя АТ настає через 3 мiс. пiсля їх вiдмiни. Ось чому при прийомi контрацептивiв необхiдно контролювати рiвень АТ. Кокаїн вивiльняє норадреналiн з нервових закiнчень. Кокаїнова АГ нерiдко поєднується з аритмiями, IМ, iнсультом. Нестероїднi протизапальнi засоби пригнiчують синтез судинорозширювальних простагландинiв[19].
Особливостi перебiгу АГ у рiзних груп хворих. Пiдвищений АТ у вагiтних несе в собi потенцiйну загрозу для життя як майбутньої матерi, так i її дитини. З АГ вагiтних пов'язують 20-33 % всiх випадкiв материнської смертi. При цьому перинатальна смертнiсть збiльшується в 10-15 разiв. Дiагностику АГ у вагiтних проводять за рiвнем АТд в напiвлежачому положеннi. АТ вимiрюють двiчi з iнтервалом в 4 год. Дiагноз АГ достовiрний, якщо АТд двiчi був 90 мм рт. ст. I вище, або при першому вимiрюваннi становив 100 мм рт. ст. I вище. Значення АТ i 140/90 мм рт. ст. слiд розглядати як пiдвищений[37].
Оральнi естроген-прогестогеннi протизаплiднi засоби викликають незначне пiдвищення як АТс, так i АТд. Серед жiнок, якi користувались протягом 5 рокiв i бiльше оральними контрацептивами, вдвiчi-втричi частiше дiагностували АГ, порiвняно з тими особами, якi не запобiгали вагiтностi або користувались iншими засобами. До факторiв ризику також вiдносять курiння i надмiрну вагу жiнки. Отже, для жiнок з АГ необхiдно застосувати iнший варiант протизаплiдної терапiї. При вiдмiнi оральної контрацепцiї через кiлька мiсяцiв нормалiзується АТ. Мiж тим при АГ естерогени i прогестоген здатнi спровокувати серйознi серцево-судиннi ускладнення.
У людей похилого вiку (пiсля 60 рокiв) дiагностують iзольовану систолiчну АГ. При цьому рiвень систолiчного АТ в межах 140-220 мм рт. ст., а дiастолiчний АТ менше, нiж 90 мм рт. ст. В її патогенезi важлива роль належить атеросклерозу грудного вiддiлу аорти, яка втрачає еластичнiсть i стає ригiдною. Частота iзольованої систолiчної АГ в цьому вiцi 60 %. Вона незалежний фактор ризику IХС, iнсульту, ХСН, фатальних ускладнень. Якщо АГ в похилому вiцi виникає раптово i швидко прогресує, то це свiдчить про атеросклеротичне ураження нирок. При ригiдних, уражених атеросклерозом плечових артерiях помилково дiагностують АГ, яка отримала назву псевдогiпертонiї[38].
Артерiальна гiпертензiя часто поєднується з iнсулiнозалежним цукровим дiабетом. У таких хворих високий ризик серцево-судинних ускладнень. При пiдозрi на дiабетичну нефропатiю лiкування потрiбно розпочинати при АТс та АТд 130 мм рт. ст. I 85 мм рт. ст. Необхiдно забезпечити адекватний контроль за рiвнем АТ, вiдмовитись вiд курiння i боротись з гiперлiпiдемiєю. Серед хворих на цукровий дiабет II типу дiагностують синдром резистентностi до iнсулiну - АГ, гiперхолестеринемiю, зниження толерантностi до глюкози, ожирiння з вiдкладенням жиру на верхнiй частинi тулуба (метаболiчний синдром)[35].
Прогноз при АГ залежить вiд стадiї хвороби, тяжкостi перебiгу, наявностi ускладнень та ефективностi лiкування. Основоположник неврогенної теорiї ГХ Г.Ф. Ланг писав ": одужання вiд ГХ можливе i спостерiгається нерiдко". При багаторiчному спостереженнi за хворими iз ГХ встановлено, що у 30 % осiб настала довготривала спонтанна ремiсiя i тiльки у 25 % хворих з обтяженою спадковiстю хвороба прогресувала з переходом в наступнi стадiї.
При проведеннi гiпотензивної терапiї стабiльний перебiг вiдмiчається у осiб з гiперкiнетичним типом кровообiгу, зниженням серцевого викиду i об'єму циркулюючої кровi. Важливе значення належить умовам працi i життя, мiжособистим вiдношенням, проведенню ефективної медикаментозної терапiї. Нелiкованi хворi з ГХ живуть на 10-12 рокiв менше i вмирають вiд серцево-судинних ускладнень.
У III стадiї ГХ з ускладненнями прогноз несприятливий, особи працездатного вiку втрачають працездатнiсть i їх переводять на iнвалiднiсть. Погiршується перебiг при приєднаннi атеросклерозу i IХС. Злоякiсна АГ розпочинається гостро, iз стабiльно високим АТ 230-140 мм рт. ст. I вище. Комплексна гiпотензивна терапiя неефективна i протягом 3-5 рокiв розвиваються тяжкi ускладнення, найчастiше ниркова недостатнiсть. Прогноз при злоякiснiй АГ несприятливий. Якщо у хворих з помiрною або тяжкою АГ не знижується АТ протягом мiсяця при проведеннi комплексної гiпотензивної терапiї 2-3 препаратами, то таку АГ вважають резистентною. Доцiльно з'ясувати причини резистентностi: порушення схеми вживання лiкiв, неефективна комбiнацiя, вторинна АГ тощо. Хворi з резистентною АГ потребують поглибленого обстеження i в значної частини з них прогноз сумнiвний.
Працездатнiсть при ГХ i i II стадiї збережена. Обов'язково враховують особливостi професiї. Працездатнiсть втрачена при ГХ III стадiї з ускладненнями. Пiдхiд до кожного хворого iндивiдуальний, з урахуванням стабiльностi АТ, наявностi гiпертонiчного серця, ускладнень, супутнiх хвороб. Питання вирiшується в процесi диспансерного спостереження за хворим[8].

.2 Сучасне уявлення про застосування фізичної реабілітацій при захворюванні на артеріальну гіпертонію

На сьогодні рівень знань не дає можливості ставити завдання щодо цілковитого виліковування АГ, але проведення ефективної терапії та запобігання прогресуванню захворювання є реальним завданням[4].
Основні принципи лікування АГ:
. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, протягом всього життя. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.
. Усі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню чи модифікації способу життя. Дієтичні рекомендації відіграють важливу роль серед немедикаментозних методів корекції АГ.
. Схема лікування має бути простою (за можливості - за принципом «одна таблетка на день»), що сприяє збільшенню кількості хворих, які дійсно лікуються, і відповідно - зменшенню кількості тих, які припиняють лікування.
. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії («ретард», sustained-release - SR), що дозволяє запобігти виникненню значних коливань АТ протягом доби, а також зменшити кількість таблеток, які необхідно приймати.
. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною АГ підлягають лікуванню так само, як і особи із систоло-діастолічною АГ.
. У пацієнтів із вторинною АГ першочерговим завданням є лікування її причини. АГ також підлягає обов’язковій корекції[25].
Медикаментозна терапія
Основною метою антигіпертензивної терапії є максимальне зниження загального ризику серцево-судинних захворювань і смертності, шляхом корекції усіх виявлених факторів ризику і стійкого та поступового зниження АТ до рівня менше 140/90 мм рт. ст, лише за винятком тих випадків, коли при зниженні АТ з’являються симптоми, пов'язані з погіршенням кровопостачання життєво важливих органів. Цієї мети прагнуть досягати надзвичайно обережно і поступово, забезпечуючи добру переносимість препаратів.
Основним критерієм для призначення медикаментозної терапії є не лише ступінь підвищення АТ, а визначення групи ризику пацієнта. При високому ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наявність супутньої стенокардії, перенесені інфаркт міокарда чи інсульт, операція реваскуляризації, нефропатії, ураження периферичних судин, ретинопатії та цукровий діабет) медикаментозну терапію АГ починають одразу, незалежно від рівня АТ, так як небезпека виникнення ускладнень АГ у таких пацієнтів складає понад 30% в найближчі 10 років.
При низькому та середньому ризику медикаментозній терапії АГ обов'язково передує немедикаментозна программа лікування, яка триває від 3 до 12 місяців. Застосування антигіпертензивних препаратів вимагає особливої обережності у літніх пацієнтів. Надмірне й раптове зниження АТ у таких хворих може призвести до ускладнень, зумовлених погіршенням коронарного резерву, видільної функції нирок і зменшення мозкового кровопостачання.
Категорично заборонено вживати гіпотензивні медикаменти без попередньої консультації з лікарем, що може призвести до небажаних наслідків. Режим прийому антигіпертензивних ліків повинен бути якомога простішим, а кількість їх - якнайменшою. Втім, одного препарату не завжди достатньо для досягнення цільових рівнів АТ, що зумовлює використання комбінацій препаратів. Зважаючи на те, що лікування антигіпертензивними медикаментами призначається на тривалий час, а нерідко - пожиттєво, істотними факторами добору терапії є вплив ліків на якість життя, відсутність побічних впливів, а також вартість препаратів.
Немедикаментозна терапія.
Зміна способу життя - перший та головний крок у лікуванні гіпертонічної хвороби.Підвищення артеріального тиску в значній мірі залежить від поведінки людини. Без призначення медикаментів артеріальний тиск може нормалізуватися якщо хворий буде дотримуватись правил:
Зменшити масу тіла.
Відмовитись від вживання алкоголю.
Підвищити аеробну фізичну активність. Рекомендується ходіння тривалістю 30-45 хвилин 3-5 разів на тиждень.
Припинити тютюнопаління.
Обмежити вживання кухонної солі.
Збільшити вживання калію з їжею. За рахунок овочів та фруктів: картопля, яблука, буряк, морква, ізюм, сливи, курага, чорнослив, вишня, грейпфрути, грейпфрутовий сік, сливовий сік, апельсиновий сік.
Зменшити вживання жирів з продуктами харчування. .
Уникати стресових ситуацій. Бажано планувати короткі програми релаксації: медитація, молитва, фізкультура та інше кілька разів (4-6) на день. Хворому на ГХ бажано забезпечити повноцінний відпочинок, достатній нічний сон[26].
Надмірне вживання алкоголю сприяє підвищенню АТ та викликає резистентність до антигіпертензивної терапії. Вживання алкоголю не повинно перевищувати 30 мл етанолу на добу для чоловіків і 15 мл - для жінок.
При наявності високого ступеня нікотинової залежності у хворого на АГ доцільне призначення нікотинозамісної терапії. Жувальна гумка, що містить нікотин (наприклад, нікорете 2 мг) з нейтральним або м’яким присмаком рекомендується особам, що випалюють до 25 сигарет на добу, а 4 мг - тим, хто щодня випалює понад 25 сигарет.
Таблиця визначення нормальної ваги тіла.
Маса тіла хворого на ГХ має наближатись до ідеальної незалежно від віку людини, її можна визначити при допомозі наступних формул:
а/ маса тіла = ріст в cм -100,
б/ маса тіла = ріст в cм x периметр грудної клітки в см/240 .
Збільшення маси тіла корелює з підвищенням АТ, а її зменшення у хворих на ожиріння має значний антигіпертензивний ефект. Так, зменшення ваги на 1 кг супроводжується зниженням САТ на 3 мм рт. ст., ДАТ - на 1-2 мм рт. ст.
Обмеження вживання солі та дотримання дієти сприяє зниженню АТ. Доведено, що зменшення натрію в дієті до 5,0 г (стільки солі міститься у 1/2 чайної ложки), асоціюється зі зниженням САТ на 4-6 мм рт. ст. та ДАТ - на 2-3 мм рт. ст. Зниження АТ унаслідок зменшення вживання солі більш суттєве у людей похилого віку. Їжа повинна містити достатню кількість калію і магнію (щоденне вживання фруктів та овочів до 400-500 г) та кальцію (молочні продукти). Рекомендується вживати рибу тричі на тиждень. Зменшувати в раціоні кількість жирів, особливо тваринного походження, та обмежувати продукти, багаті на холестерин. Менше вживати цукру (60 г/добу) і продуктів, що його містять
Раціональна дієтотерапія дозволяє зменшити рівень АТ у хворих з м’якою гіпертензією тією ж або навіть більшою мірою, ніж монотерапія антигіпертензивними препаратами. Так, у дослідженні DASH дотримання хворими низькосольової дієти, що містить фрукти, овочі та продукти з низьким вмістом жирів, дозволило досягти зниження АТ у пацієнтів з АГ на 11,4/5,5 мм рт. ст. Нижче наводяться основні компоненти цієї дієти [20]
Таблиця 1.4
Харчові компоненти DASH-дієти
Вид Їжі Кількість порцій в день Вмсіт 1 порції Приклади
Злаки і зернові культури 7 -8 1 шматок хліба. Чашки сухих зерен( хлопˊя).Чашка приготовленого рису,лапші,вівсянки. Цільний пшеничний хліб,хліб грубого помолу,крупи і рослинні волокна,вівсяна крупа.Забезпечує енергією і рослинним волокном.
Овочі 4 -5 1 чашка сирих листових овочів.Чашка приготовлених овочів,170мл овочевого соку. Картошка,помідори,морква горох,гарбуз,кабачок,броколі,редьк,листова капуста,овочевий суп,шпінат,артішоки,квасоля. Джерело К,Mg і волокон.
Фрукти 4 -5 225 мл фруктового соку,1 середніх розмірів фрукт,чашки сушених фруктів,чашки свіжих,заморожених чи консервованих фруктів. Абрикоси,банани,фініки,виноград,апельсин,апельсиновий сік,грейпфрути,грейпфрутовий сік,манго,диня,персики,ананаси,сливи,ізюм,клубніка,мандарини.Джерело К,Mg і волокон.
Продукти з низьким вмістом жиру і обезжирені продукти 2-3 225 мл молока,1 чашка йогурту,40 г сиру. Обезжирене або 1% молоко,обезжирена або з низьким вмісто жиру сироватка,обезжирений або з малим вмістом жірів йогурт,частково обезжирений сир моцарелла,обезжирений сир.Багате джерело Ca і білків.
М'ясо домашня птиця,риба 2 чи менше 85 г приготованого мяса птиці чи риби Вибирати лише пісне,видаляти видимий жир,тушити чи варити,а не жарити в великій кількості жиру,видаляти шкірку. Багате джерело білків і Mg
Оріхи,боби, дзернята 4 -5 на тиждень 40 г чи пів чашки очищених зернят,3 мл насіння,пів чашки приготованих бобів Мигдаль,фундук,суміші горіхів,арахіс,грецький горіх,зернята соняшника.Джерело енергії,білків і волокон.

Фізичні вправи, будучи біологічним стимулятором регулюючих систем, забезпечують активну мобілізацію пристосованих механізмів і підвищують адаптаційні можливості організму і толерантність хворого до фізичних навантажень. Вельми важливо і те, що виконання фізичних вправ супроводиться, як правило, виникненням певних емоцій, що також позитивно впливає на протікання основних нервових процесів в корі великих півкуль.
Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м'язового тонусу (елементи масажу, пасивні вправи, ізометричні вправи з подальшим розслабленням) може бути використано і для зниження підвищеного судинного тонусу. Застосування фізичних вправ надає позитивну дію на самопочуття хворого ГХ: зменшуються дратівливість, головні болі, запаморочення, безсоння, підвищується працездатність [14].
Регулярні заняття анаеробними видами активності є малоефективними для застосування в регуляції АТ. Актуація уваги йде на аеробних видах активності,які доведено,сприяють підтримки нормального АТ. Під час анаеробного тренування ЧСС і АТ підвищуються,задовольняються потреби в підвищеній кількості кисню на рівні працюючих мязів. АТ під час виконання навантаження підвищується наслідок збільшення ЧСС і систолічного об’єму чи об’єму крові,що викидується під час кожного скорочення серця.Також збільшується сила кожного скорочення серця.
Регулярні заняття аеробної спрямованості покращують АТ в спокої,оскільки організм адаптується до виконання до більш інтенсивних чи більш високих навантажень за рахунок збільшення числа кровоносних судин,що забезпечують робочі мязи кровю і киснем.серцевий викид збільшується як в спокої так і під час фізичного навантаження. Зниження супротиву кровоточу,яке відбувається під час тренувальних занять,продовжується і в період після його завершення,що призводить до пониження як систолічного так і діастолічного тиску на період до 22 годин після занять. Таким чином в результаті регулярних занять руховою активністю більш низький АТ підтримується тривалий час.
Також для нормалізації АТ можна використовувати йогу та тай чи. В небагато кількісному дослідженні пацієнтів,що страждають гіпертензією,65 % могли контролювати АТ за допомогою виключно вправ Шавансани - йоги, при цьому ніяких препаратів вони не вживали.Після того як пацієнти перестали щоденно виконувати вправи,АТ в них суттєво піднялось до рівня,що був заєрестрований перед початком досліджень. В більш пізнішому небагато численному дослідженні особистостей,що страждають на гіпертонію,вчені спостерігали суттєве зниження ЧСС в покої,систолічного і діастолічного тиску крові всього після трьох тижнів щоденних занять йогою. Через чотири тижні занять зниження АТ і ЧСС було ще більшим.Таким чином,в нас є всі підстави припустит,що часті заняття йогою можуть привести до зниження АТ.
Також попередні дані показують,що регулярні заняття тай чи приводять до зниження АТ і стресу. В одному з досліджень люди три рази в неділю протягом 12 тижнів виконували вправи та й чи чуань. Кожне заняття включало 10 - хвилинну розминку, 30 - хвилинне виконання вправ тай чи і 10 хвилинну завершуючи розминку. Інтенсивність вправ складала приблизно 64% ЧСС макс. Після 12 тижнів занять у досліджуваних відбулося значне зниження систолічного і діастолічного тиску на 15,6 і 8,8 мм рт.ст. відповідно. Відповіді на питання анкети,спрямовані на оцінку толерантності до стресу, показали зниження як особистісної тривожності,так і стан тривоги у досліджуваних. В іншому дослідженні менш виражене зниження як діастолічного,так і систолічного тиску було досягнуто в результаті 6 - тижневої програми занять тай чи[36]
Східна медицина, приміром, рекомендує навчитися знімати стрес, застосовуючи техніку свідомого м'язового розслаблення. Зробити це зможе кожен: в розслабленому стані (поза, сидячи або лежачи) сильно стискати кулаки на три-чотири секунди і концентруючись при цьому тільки на виникає відчуття напруги, а потім розслабляти руки. Корисна буде гімнастика на напругу-розслаблення всіх основних груп м'язів нашого тіла - спини, шиї, плечей і передпліч, живота, сідниць і стегон, гомілок і навіть стоп.
Найбільш приємними навантаженнями, які можна було б порадити при гіпертонії, є танці. Можна записатися на танцювальні заняття, наприклад, східні. Танець живота не гірше фітнесу зможе зміцнити м'язову систему, вплинути на розширення судин і поліпшити кровообіг.
Оздоровча фізкультура при гіпертонії повинна включати катання на велосипеді. Цілком допускається помірна, нешвидка їзда, яка ніяк не вплине на ваше самопочуття. Користь навіть можна вдвічі збільшити, якщо для катання буде обраний свіже повітря.
Можна також зайнятися веслуванням, плаванням в річці або басейні. Завдяки плаванню зміцнюються м'язи рук і спини, добре стимулюється кровообіг, а організм насичується киснем. При плаванні в морській воді тіло можна наситити морською сіллю, благотворно позначається на здоров'ї. Плавання надає релаксуючий вплив на центральну нервову систему. Відбувається гармонізація процесів збудження і гальмування, зменшується вплив на організм стресів. Результат такого впливу на людину - нормалізація судинного тонусу. Як зазначалося вище, під час плавання відбувається рефлекторне звуження судин шкіри та підшкірної клітковини. Після виходу з води спостерігається зворотний ефект. В результаті знижується артеріальний тиск. Гіпотензивний ефект плавання зберігається протягом дванадцяти - п'ятнадцяти годин. Якщо тренування відбуваються три - чотири рази на тиждень, гіпотензивний ефект закріплюється на більш тривалий період. При регулярних заняттях плаванням, відзначається стійке зниження систолічного артеріального тиску на десять - п'ятнадцять одиниць від початкового рівня, а діастолічного, на п'ять - десять одиниць [15].
Завжди ефективною і загальнодоступною є фітотерапія. Для лікування цього захворювання можуть бути використані такі трави, як лист брусниці, квітки глоду, сушеницу, мелісу, буркун, квітки калини, листя і пагони малини, суниці, календулу, валеріану, пустирник, плоди горобини, конюшина. Для приготування лікувального настою в більшості випадків беруться 4 - 5 видів лікарських рослин в рівних пропорціях. Результат прийому такого настою проявляється вже після першого тижня прийому.
Сучасне лікування артеріальної гіпертензії - це і гірудотерапія. Лікування гіпертонії за допомогою п'явок засноване на декількох принципах впливу п'явок на організм людини.
Зменшення кількості крові в кровоносній руслі. П'явка сама по собі за сеанс випиває приблизно 10 - 20 мілілітрів крові. Це зовсім не велика кількість і його втрата не приносить шкоди, але при установці декількох п'явок і проведенні курсу лікування виробляє гіпотензивний ефект (зниження тиску).
При різних захворюваннях існують схеми постановки п'явок в різні точки, які, як правило, збігаються з біологічно активними точками. Вплив на ці точки викликає рефлекторне роздратування нервових центрів, що сприяє поліпшенню кровообігу і нормалізації процесів обміну речовин.
Під час укусу п'явка викидає в кров пацієнта свою слину, в якій міститься широкий спектр біологічних речовин. Вони надають дію на кров, нормалізує систему згортання крові, її консистенцію і плинність. Це вирішує проблему утворення тромбів, яка виникає при гіпертонічній хворобі і може стати причиною інсульту та інфаркту.
Коли п'явка присмокталася до руки крім того, відбувається зміцнення судинної стінки і розсмоктування атеросклеротичних бляшок.
Гірудотерапія підсилює ефект від медикаментозної терапії, дозволяючи знизити дози препаратів, а з часом може повністю замінити ліки.Лікування гіпертонічної хвороби за допомогою гірудотерапії абсолютно безболісно, безпечно і фізіологічні для організму людини. При правильному і систематичному лікуванні гіпертонії гірудотерапія дає відмінні результати, які зберігаються тривалий час, покращує загальне самопочуття, підвищує імунітет і додає життєвих сил.
Масаж як лікувальний метод показаний при I і II стадіях гіпертонічної хвороби. При III стадії гіпертонічної хвороби масаж застосовувати не можна
Точковий масаж і шиацу-терапія.
В основу точкового масажу покладений принцип впливу на біологічно активні "життєві точки" кінчиком пальця.
Точковий масаж проводиться подушечкою великого або середнього пальця. Використовуються два методи - заспокійливий і тонізуючий.
Знизити артеріальний тиск можна, впливаючи на такі групи точок
Першу групу точок масажують по непарних днях курсу. Точки 4-у і 11-ю масажують збудливим методом, прийомом глибокого натискання з вібрацією протягом 0,5-1 хв.
Решта точки масажують заспокійливим методом у зазначеній послідовності: прийомом легкого натискання з обертанням в сповільнюється темпі.
Тривалість процедури - 10-15 хв. При головному болю дану методику можна використовувати по 2 рази на день, при лікуванні гіпертензії I-II ступеня курс складається з 20-24 процедур з обов'язковим інструментальним визначенням АТ. Проводиться в спокійній обстановці (відсутність телефону, гучної музики і інших подразників). Виконувати тільки при підвищеному артеріальному тиску, при гіпотензії не проводити! Дану методику після впливу на виходи подглазнічного нерва (точки си-бай) розширюють за рахунок впливу на точки по середній лінії голови гальмівним способом від 1,5 до 2 хв, починаючи з точок інь-тан, е-чжун, Шень-тин, бай -хуей[18].
Точковий масаж (акупрессура) проводиться з використанням збудливого методу. Виконується енергійне натиснення на обрані біологічно активні точки з вібрацією і обертанням протягом 1-2 хвилин. При цьому зазвичай з'являються відчуття розпирання, болю, почуття проходження електричного струму в проекції БАТ. Всього проводиться 10-15 сеансів точкового масажу, при необхідності курс лікування повторюється через 2-3 місяці.
Дуже простим і доступним способом загальнозміцнюючий і стимулюючого впливу на організм, є використання масажної щітки.
Проведення лінійного східного масажу по певних зонах верхніх і нижніх кінцівок вранці протягом 5-7 хвилин дозволяє швидко активізувати кровообіг, стимулювати роботу серця і легенів, ендокринної системи та головного мозку.
Хороший ефект дає при гіпертонії робити енергійний і розтираючий масаж вушних раковин вранці і в денний час.
Через 1,5-2 місяці після проведення першого курсу лікування при підвищеному артеріальному тиску можна провести другий курс рефлексотерапії з використанням поверхневого голковколювання. Для цього можна використовувати голчастий молоточок, зубчастий валик - проводять вплив на шийно-комірцеву зону і паравертебрально протягом 5-7 хвилин щодня протягом 8-10 днів. Для цих же цілей можна застосовувати голчастий аплікатор, який накладається на область шиї, верхній частині спини при положенні пацієнта лежачи на спині. Тривалість дії - 20-30 хвилин.
При артеріальній гіпертензії в початкових стадіях добре допомагає і вакуумний баночний масаж, а також курсове лікування апаратом «Витафон».
Класичний масаж. Починають сеанс масажу з верхньої частини спини (в області лопаток ) і грудей. При масажі спини пацієнт лежить на животі, під ногами - подушка (згорнута ковдра і т.п.), гомілки повинні бути підняті під кутом 45-100 °; голова лежить довільно, руки опущені вздовж тулуба, злегка зігнуті в ліктьових суглобах і повернені долонями нагору. Таке вихідне положення сприяє розслабленню всіх груп м'язів і суглобів.
Перший прийом погладжування (двома руками по всій спині від таза нагору до голови; 5-7 разів). Потім вижимання (4-6 разів), а за ним розминання- долонями на довгих м'язах спини, подвійне кільцеве на найширших м'язах (по 4-5 разів) і знову на довгих м'язах, але на цей раз щипцеподібним прийомом (3-4 рази ). Після цього виконують комбіноване погладжування (4-5 разів), легке вижимання (3-4 рази) Починають масаж з верхньої частини спини. Комбіноване погладжування виконується від нижнього краю лопатки і шиї (5-7 разів) з однієї, потім з іншої сторони. Вижимання ребром або основою долоні (по 3-5 разів з кожної сторони). Розминання подушечками чотирьох пальців уздовж хребта (4-6 разів). Вижимання й поглаживание (по 3-4 рази). Далі проводять поздовжнє попеременное поглаживание з акцентом на верхню частину спини і розтирають паравертебральні зони спинномозкових сегментів С7-С2 і D5-D1. Застосовують: прямолінійне розтирання подушечками більших пальців (4-7 разів): подушечками чотирьох пальців (з положення стоячи перпендикулярно, 3-5 разів), спиралевидное розтирання подушечками більших пальців (3-5 разів). Закінчують вижиманням (3-5 разів) і поглаживанием (3-5 разів). Весь комплекс прийомів повторити два-чотири рази.
Після цього пацієнт лягає на спину, під головою подушка. Масажні рухи - від підребер'я. Всі прийоми проводяться то з одного, то з іншого боку.
На грудях виконують зигзагоподібне поглаживання (4-6 разів), вижимання основою долоні і горбом великого пальця або ребром долоні - від грудини до пахвової западини по трьох- чотирьох лініях (5-7 разів), поглаживання (2-3 рази), разминання ординарне (3-5 разів), потряхування(2-3 рази), знову вижимання (3-4 рази) і розминання фалангами пальців, стислих в кулак (3-5 разів), потряхування і погладжування (по 2-3 рази).
Весь комплекс повторити не менш двох разів, після чого пацієнт знову лягає на живіт.
Виконуються: поглаживание на шиї і надпліччі (від голови вниз то по одній, то по іншій стороні до плечового суглоба); вижимання на цих же ділянках і в тому ж напрямку великим пальцем, розташованим поперек шиї, або ребром долоні (обидва прийоми - по 3-4 рази).
Розминання на трапецієподібних м'язах проводять подушечками чотирьох пальців (4-5 разів). Потім, виконавши вижимання й поглаживание (по 2-3 рази), повторюють разминание (3-4 рази) і переходять до масажу волосистої частини голови. Тут спочатку роблять поглаживание від верхівки вниз до шиї: долоні розташовуються на тім'ї (ліва - праворуч, права - зліва) і, одночасно просуваючись вниз, погладжують передню і задню частини голови (3-4 рази). Після цього руки переносять на бічні частини голови пальцями в бік потилиці; погладжування вниз до вух по черзі то правою, то лівою долонею і від маківки вниз по шиї до спини (всі - по 3-4 рази).
Після цього робиться вижимання ребром долоні - повільно і зі значним тиском (3-4 рази). Наступний прийом-розтирання. Воно виконується на потиличній частині голови, ближче до шиї. Розтирання проводиться подушечками чотирьох пальців (пальці зігнуті) одночасно обома руками; рух - від вух уздовж потиличної кістки у напрямку до хребетного стовпа (4-5 разів). Потім робиться подвійне кільцеве розминка по м'язам шиї і надплечью - від волосистої годину-ти голови вниз до плечового суглоба (3-5 разів). Далі масажують верхню частину спини і грудей (комірцеву зону): погладжування і вичавлювання (по 3-4 рази), розминання (2-3 рази), погладжування. І повертаються до волосистої частини голови.
Починають масаж з погладжування - долонями від верхівки вниз то по передній і задній сторонах, то з боків (3-4 рази) і подушечками розведених пальців обох рук зверху вниз (2 - 3 рази). Розтирання також проводиться подушечками пальців (обох рук), що проникають крізь волосся. Спочатку руки кругообразно рухають від чола до маківки, а потім - від верхівки за вухами до шиї (по 3-4 рази). Потім роблять поглаживание від верхівки вниз (2-3 рази).
Тепер пацієнт повинен опустити голову і притиснути підборіддя до грудей - піде масаж за вухами. Після погладжування кінчиками вказівного і середнього пальців роблять легке вижимання зверху вниз (3-4 рази) і розтирання (пальці проникають якнайглибше, але тиск не повинне викликати болю) дрібними обертальними рухами (4-5 разів). Слідом за цим проводиться розминка в області верхівки-пальцями, розведеними нарізно, роблять кругові тиснуть руху; розминається шкірний покрив з лежачими під ним тканинами, пальці зміщаються разом зі шкірою (2-3 рази).
Потім пальці обох рук розташовують на лобовій частині, і розминання робиться знизу нагору до верхівки. На бічних частинах голови пальці обох рук розминають шкіру над вушними раковинами (обертаючись у бік мізинця і просуваючись до верхівки). Нарешті, при розминці потилиці пальці поміщаються в границі волосяного покриву і просуваються вгору. На кожній дільниці розминка проводять по 2-3 рази. Після розминання роблять поглажування від верхівки вниз по всій голові.
Тепер можна перейти до поглаживанию чола - дуже ніжному, без зсуву і розтягування шкіри. Прийом здійснюється пальцями обох рук (кожна у свою сторону, від середини лоба до скронь; 3-4 рази). Наступне поглаживание виконується від надбрів'я до волось (3-4 рази). У цих же напрямках роблять кругове розтирання (2-3 рази), а слідом за ним - розминання подушечками пальців; їх розташовують перпендикулярно і, придавлюючи, зміщують шкіру.
Масаж скроневих областей: кінчиками середніх (або середніх та безіменних) пальців обох рук обережно натискає на шкіру і виробляють кругове розтирання (3-4 рази). На закінчення сеансу повторюють загальне поглажування голови зверху вниз до плечового суглоба (4-5 разів) і на грудях (4-6 разів). Тривалість масажу - 10 - 15 хв.
Хороший ефект дає і самомасаж у вигляді розтирання жорстким рушником: уздовж і поперек спини (по 5-6 разів), уздовж і поперек задньої частини шиї (по 3-4 рази ). Спочатку розтирання роблять вологим рушником, а потім сухим. В кінці добре зробити легкі обертання головою, нахили вперед і в сторони.
Якщо протягом 3-6 міс проведення немедикаментозної гіпотензивної терапії не наступає зниження AT до 140/90 мм рт.ст., то доцільно переходити на медикаментозне лікування. В деяких випадках вже після першого огляду хворого позитивно вирішується питання про призначення медикаментів. Враховується також бажання хворого змінити чи не змінити свій спосіб життя. Нефармакологічні методи не втрачають свого значення на всіх стадіях ГХ і не повинні відмінятись[26].
Похожие материалы:

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Введите код: