Реферат: Особливості комплексних методів реабілітації хворих при туберкульозі легень на санаторно-курортному етапі лікування

Med-books.by - Библиотека медицинской литературы. Книги, справочники, лекции, аудиокниги по медицине. Банк рефератов. Готовые медицинские рефераты. Всё для студента-медика.
Скачать бесплатно без регистрации или купить электронные и печатные бумажные медицинские книги (DJVU, PDF, DOC, CHM, FB2, TXT), истории болезней, рефераты, монографии, лекции, презентации по медицине.


=> Книги / Медицинская литература: Акупунктура | Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Английский язык | Анестезиология и реаниматология | Антропология | БиоХимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Военная медицина | Гастроэнтерология | Гематология | Генетика | География | Геронтология и гериатрия | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Гомеопатия | ДерматоВенерология | Диагностика / Методы исследования | Диетология | Инфекционные болезни | История медицины | Йога | Кардиология | Книги о здоровье | Косметология | Латинский язык | Логопедия | Массаж | Математика | Медицина Экстремальных Ситуаций | Медицинская биология | Медицинская информатика | Медицинская статистика | Медицинская этика | Медицинские приборы и аппараты | Медицинское материаловедение | Микробиология | Наркология | Неврология и нейрохирургия | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход | О достижении успеха в жизни | ОЗЗ | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Паллиативная медицина | Паразитология | Патологическая анатомия | Патологическая физиология | Педиатрия | Поликлиническая терапия | Пропедевтика внутренних болезней | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Сестринское дело | Социальная медицина | Спортивная медицина | Стоматология | Судебная медицина | Тибетская медицина | Топографическая анатомия и оперативная хирургия | Травматология и ортопедия | Ультразвуковая диагностика (УЗИ) | Урология | Фармакология | Физика | Физиотерапия | Физическая культура | Философия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Экологическая медицина | Экономическая теория | Эндокринология | Эпидемиология | Ядерная медицина

=> Истории болезней: Акушерство | Аллергология и иммунология | Ангиология | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Гематология | Гинекология | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | Кардиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Педиатрия | Профессиональные болезни | Психиатрия | Пульмонология | Ревматология | Стоматология | Судебная медицина | Травматология и ортопедия | Урология | Фтизиатрия | Хирургия | Эндокринология

=> Рефераты / Лекции: Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Анестезиология и реаниматология | Биология | Биохимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Гематология | Генетика | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Диагностика | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | История медицины | Лечебная физкультура / Физическая культура | Кардиология | Массаж | Медицинская реабилитация | Микробиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход / Сестринское дело | Озз | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Патологическая анатомия | Педиатрия | ПатоФизиология | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Скорая и неотложная медицинская помощь | Стоматология | Судебная медицина | Токсикология | Травматология и ортопедия | Урология | Фармакогнозия | Фармакология | Фармация | Физиотерапия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Эндокринология | Эпидемиология | Этика и деонтология

=> Другие разделы: Авторы | Видео | Клинические протоколы / Нормативная документация РБ | Красота и здоровье | Медицинские журналы | Медицинские статьи | Наука и техника | Новости сайта | Практические навыки | Презентации | Шпаргалки


Med-books.by - Библиотека медицинской литературы » Рефераты: Фтизиатрия » Реферат: Особливості комплексних методів реабілітації хворих при туберкульозі легень на санаторно-курортному етапі лікування

Реферат: Особливості комплексних методів реабілітації хворих при туберкульозі легень на санаторно-курортному етапі лікування

0

Скачать бесплатно реферат:
«Особливості комплексних методів реабілітації хворих при туберкульозі легень на санаторно-курортному етапі лікування»


Зміст

Перелік умовних скорочень
Вступ
1. Огляд літератури
1.1 Історія вивчення туберкульозу
1.2 Етіологія, патогенез, шляхи зараження туберкульозу
1.3 Cимптоматика та діагностика туберкульозу легень
1.4 Класифікація та ускладнення туберкульозу легень
1.5 Профілактика та основні принципи лікування туберкульозу легень
Висновки до першого розділу
2. Особливості методик реабілітації хворих на санаторно-курортному етапі лікування
2.1 Принципи санаторно-курортної реабілітації
2.2 Режим фізичної активності при туберкульозі легень
2.3 Лікувальне харчування, фітотерапія та кумисотерапія
2.4 Фізіотерапевтичне лікування
2.5 Психологічна терапія хворих
2.6 Дихальна гімнастика О. М. Стрельникової - як один із методів фізичної реабілітації
Висновки до другого розділу
3. Дослідження ефективності застосування комплексної фізичної реабілітації хворих на туберкульоз легень
3.1 Методика проведення власного дослідження
3.2 Аналіз результатів проведеного дослідження
Висновки до третього розділу
Висновки
Перелік посилань
Додаток


Перелік умовних скорочень

МБТ - мікобактерія туберкульозу
СЗЛ - специфічні захворювання легень
ЖЄЛ - життєва ємність легень
ХОД - хвилинний об’єм дихання
МВЛ - максимальна вентиляція легень
ФЖЄЛ - форсована життєва ємність легень
ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів
РГГ - ранкова гігієнічна гімнастика
В.П. - вихідне положення


Вступ

Актуальність теми. Актуальність проблеми СЗЛ зумовлена значною поширеністю захворювання, тим що вони є базою для розвитку складних супутніх захворювань, ранньої інвалідності та смертності. Туберкульоз легень - інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу, з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих.
Все вищезазначене призводить до значних матеріальних витрат, спрямованих на лікування та реабілітацію хворих на туберкульозу легень.
Враховуючи соціальну значимість туберкульозу легень, в Україні розробили Закон „Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз", який був схвалений Президентом України 5 липня 2001 року.
Туберкульоз легень буває: в стадії інфікування (виникає у випадку потрапляння мікобактерій в організм людини і їх персистенції, без пошкодження органів та тканин організму, що можливе за рахунок достатнього імунного захисту з формуванням клітин імунної пам'яті); первинний виникає внаслідок первинного зараження мікобактеріями (без попереднього інфікування); вторинний туберкульоз розвивається внаслідок повторного інфікування.
Природно в цьому зв'язку прагнення з урахуванням специфіки захворювання на туберкульоз легень розробити, апробувати та впровадити в практику охорони здоров'я ефективні комплексні програми фізичної реабілатації хворих на туберкульоз легень.
Проте питання використання засобів фізичної реабілітації, свідчень до призначення, вибору рухових режимів і дозування фізичного навантаження залежно від стану хворого, ступеня тяжкості захворювання, наявності супутньої патології, рівня фізичної підготовки, а також методів контролю і ефективності лікування хворих туберкульозом легень вивчені недостатньо і залишаються відкритими. Відсутність комплексної програми фізичної реабілітації для хворих туберкульозом легень на санаторно - курортному етапі лікування диктує необхідність розробки науково обгрунтованої програми фізичної реабілітації.
У сучасній науці цьому напрямку присвячена обмежена кількість праць, а наявні відомості досить суперечливі. Практично не розроблені науково-обгрунтовані програми комплексного використання методів фізичної реабілітації в лікуванні хворих на туберкульоз легень.
Вищевказане і визначає актуальність роботи та її соціальну значимість.
У своїй дипломній роботі свою увагу ми зосередили на визначенні фізичних методів лікування туберкульозу легень.
У якості лікувально-профілактичного засобу фізична реабілітація здавна застосовується в медицині. Ще на зорі історії люди помітили її необхідність при лікуванні різних захворювань.
В останні роки популярність фізичної реабілітації постійно зростає, вона стає об'єктом пильної уваги й наукового вивчення. Комітет експертів з реабілітації ВООЗ (1963) наголосив, що реабілітація - це процес, "метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання".
Звідси випливає, що фізична реабілітація - це необхідне функціональне і соціально-трудове відновлення хворих та інвалідів, за допомогою якого можна повернути потерпілих до звичайного життя і праці, відповідно до їх стану.
Реабілітації підлягають хворі з травмами і деформаціями опорно-рухового апарату, серцево-судинними, неврологічними і психічними захворюваннями; набутими і вродженими дефектами; після хірургічних втручань; інфекційними і хронічними захворюваннями і, загалом, ті особи, які потребують поступової адаптації до фізичних і психічних навантажень професійного і побутового характеру, праці з меншим обсягом навантажень чи перекваліфікації, розвитку навичок самообслуговування, вироблення постійної компенсації при незворотних змінах.
Комплекс реабілітаційних заходів, у тому чи іншому вигляді, починають проводити з першого дня перебування хворого у лікарні. Проводять їх за індивідуальною програмою протягом лікування у лікарні і продовжують після виписки у спеціалізованому санаторії.
Найбільш ефективно фізична реабілітація проводиться у спеціалізованих санаторіях, що укомплектовані фахівцями відповідних спеціальностей, інструкторами з лікувальної фізичної культури та працетерапії, фізіотерапевтами.
У такі центри хворих переводять з лікарні для завершення лікування і досягнення реабілітації у межах існуючого захворювання.
Лікар залежно від терапевтичного чи хірургічного лікування, загального стану хворого, перебігу захворювання або травми та їх наслідків, статі, віку, професії, функціональних можливостей і фізичної здатності організму визначає показання і протипоказання до застосування засобів реабілітації, призначає руховий режим, час, обсяг, вид, період та етап реабілітації, послідовність застосування її засобів. Він залучає до цього комплексного процесу відповідних фахівців, координує їх колективні дії.
Серед них фахівець з фізичної реабілітації посідає одне з провідних місць. Виконуючи призначення лікаря, він добирає засоби і форми лікувальної фізичної культури, розробляє методику застосування фізичних вправ на ранніх етапах лікування, планує і виконує програму подальшого функціонального відновлення і фізичної дієздатності хворого, виявляє і розширює резервні можливості організму), тренує його і готує до фізичних навантажень на роботі і у побуті, повертає до активної участі у житті суспільства. У випадках інвалідизації фахівець з фізичної реабілітації допомагає інвалідові виробити нові рухи і компенсаторні навички, навчає його користуватися протезами та іншими технічними пристроями і апаратами, тренує пацієнта виконувати цілісні робочі акти, допомагає оволодіти новою професією і, взагалі, адаптує людину до життя у змінених умовах існування.
Головними завданнями реабілітації є:
а) функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);
б) пристосування до повсякденного життя і праці;
в) залучення до трудового процесу;
г) диспансерний нагляд за реабілітованими.
Основна мета фізичної реабілітації - адаптація до праці на попередньому робочому місці або реадаптація, тобто праця з меншими нервово-психічними і фізичними навантаженнями на новому робочому місці, але на тому самому підприємстві.
Фізична реабілітація при туберкульозі легень спрямована на позитивні зміни у гемодинаміці та газообміні в легенях, підвищення насичення артеріальної крові киснем, транспортування його до тканин, зменшення кисневого голодування.
Фізичні вправи підвищують пристосувальні можливості організму, його опірність до стресових ситуацій, усувають деякі чинники ризику, покращують психоемоційний стан пацієнтів, надають впевненості у свої сили і одужання. Внаслідок систематичних тренувань підсилюється функція регулюючих систем, їх здатність координувати діяльність серцево-судинної, дихальної, м'язової та інших систем організму під час фізичних навантажень, що підвищує спроможність виконувати побутову і професійну роботу.
Об’єкт дослідження: хворі на туберкульоз легень.
Предмет дослідження: професійна реабілітація хворих на туберкульоз легень.
Гіпотеза: передбачається, що вивчення науково-методичної літератури, спостереження, бесіди, дозволять уточнити методи комплексної реабілітації хворих.
Мета дипломної роботи - вивчити місце методів фізичної реабілітації в комплексному лікуванні хворих з туберкульозом легень, оцінити їх ефективність і можливість застосування в санаторно - курортній практиці.
Завдання дослідження:
. Висвітлити основні теоретичні й методичні засади застосування фізичної реабілітації, проаналізувавши частоту проявів туберкульозу легень.
. Вивчити вплив методів фізичної реабілітації на розвиток компенсаторних можливостей організму хворих на туберкульоз легень та встановити шлях удосконалення відновлювальної терапії.
. Розробити комплексну програму кінезіотерапії для реабілітації даного контингенту хворих і здійснити перевірку її ефективності.
Практична значимість роботи полягає у розробці науково-обгрунтованих комплексів найчастіше використовуваних засобів і методів фізичної реабілітації у хворих на туберкульоз легень, які можуть використовуватись як у спеціалізованих клініках для лікування хворих із даною патологією, так і за умов практичної роботи санаторіїв, профілакторіїв. Запропоновані комплекси дозволять підвищити ефективність відновлювального лікування цих хворих і намітити перспективні шляхи для подальших досліджень у цій галузі.
Методи дослідження: необхідним є:
) аналіз літератури;
) вивчення досвіду санаторно - курортного лікування;

1. Огляд літератури

1.1 Історія вивчення туберкульозу

Туберкульоз як самостійне захворювання відоме людству ще з давніх часів. Патоморфологічні зміни туберкульозного характеру були виявлені при археологічних розкопках в кісткових залишках людей кам'яного століття і мумій Єгипту.
Лікарі стародавності описали певний симптомокомплекс туберкульозу, який характеризувався наявністю сильного кашлю з виділенням харкотиння, частим кровохарканням та жаром, які призводили до швидкого виснаження хворого. Звідси і з'явилася назва „чахотка" (від слова „чахнути") і „фтіза", що означає в перекладі з грецької „виснаження".
В ті часи вже виникло уявлення про заразливість туберкульозу і про спадкову схильність до нього. Для попередження поширення хвороби в Персії проводилась ізоляція хворих туберкульозом на рівні з хворими проказою, а в Індії заборонялись шлюби із захворівши ми туберкульозом та їхніми родичами [3].
Перше описання захворювання, котре ми називаємо туберкульозом, можна знайти в працях Гіппократа. Він вказував, що хворіють цією хворобою найчастіше люди молодого віку, а схильними моментами є несприятливі метеорологічні фактори. Гіппократ виклав симптоми захворювання, дав характеристику його перебігу і запропонував деякі терапевтичні методи та засоби.
Ідеї Гіппократа, а в подальшому римського лікаря Галена були основою для подальшого розвитку уявлень про туберкульоз. Заборона по релігіозним мотивам розтину трупів в Середні віки перешкоджала розвитку медичної науки, і тому уявлення про туберкульоз формувалося на основі спостережень над хворими, виключаючи дійсні наукові принципи діагностики і лікування [12].
У працях Абу Алі Ібн Сіни (Авіцена) є описання ознак туберкульозу, де підкреслюється значення початкового стану організму у виникненні та протіканні захворювання, а також вказується на можливість одужання.
Патоморфологічні дослідження Пирогова М.І. значно розширили уявлення про сутність туберкульозного процесу і виділили клініко-морфологічне направлення в медицині. Пирогов М.І. розглядав туберкульоз як загальне захворювання, і з цих позицій пропонував відповідну методику лікування [45].
В 1882 році Кох виділив із харкотиння хворого бацили туберкульозу і 24 березня того ж року в доповіді Фізіологічній спільноті в Берліні представив переконливі дані про відкриття їм збудника туберкульозу.
Розвиток мікробіології сприяв детальному вивченню властивостей збудника туберкульозу. Були виявлені різні його типи і здатність змінюватися в залежності від умов середовища.
Важливу роль у вивченні клініки і патогенезу туберкульозу відіграв рентгенологічний метод дослідження, який отримав практичне застосування з 1896 року. З його допомогою стала можливою діагностика початкових форм туберкульозу, недоступних раніше для дослідження [33].
Розвиток імунобіологічних досліджень в кінці XIX і на початку XX ст. відіграв певну роль у розумінні механізмів імунітету і алергії при туберкульозі і їх значення в патогенезі цього захворювання. Російськими вченими та лікарями того часу проводились наукові дослідження і поглиблені клінічні спостереження по фтизіатрії.
Захар’їн Г.О. вважав можливим як ендогенне, так і екзогенне виникнення реінфекції, а розвиток хвороби він ставив у зв’язок з поганими санітарно - гігієнічними умовами, в котрих жив хворий, з перенесеними раніше тяжкими захворюваннями.
Боткін С.П. надавав велике значення соціальним факторам в поширенні, перебігу та наслідках туберкульозу. Він вважав необхідним в цілях зменшення смертності населення від туберкульозу покращити санітарно - гігієнічні умови життя, поширити і покращити лікарняну і амбулаторну допомогу хворим туберкульозом.
Абрикосов О.І. вважав, що туберкульозні бацили можуть знаходитися в повітрі і з пилом потрапляти в органи дихання; велике значення він надавав крапельній інфекції.
Більшість клініцистів і загальних діячів, також почавши роботу наприкінці XIX - на початку XX ст., застосували свій науковий і практичний досвід для розвитку охорони здоров'я. Великий вклад в розвиток учення про туберкульоз, в організацію і створення державної системи боротьби з туберкульозом зробили Кисель А.А. і Вороб'єв В.А.
Кисель А.А. був учнем Боткіна С.П. В Москві Кисель А.А. почав роботу в період, коли керівником терапевтичної школи був Остроумов А.А, а Філатов Н.Ф. очолював створену ним школу педіатрів. Кисель А.А. вважав, що ураження туберкульозом у дітей тривалий час обмежується лімфатичним апаратом. В 1918 р. він описав хронічну туберкульозну інтоксикацію як самостійну форму туберкульозу у дітей. Широкий розвиток цієї форми туберкульозу лімфатичної системи у дітей можна було пояснити важкими умовами життя в цей період. Діагноз туберкульозної інтоксикації при відсутності вираженої органної локалізації патологічного процесу можна було вважати обґрунтованим, а оздоровчі заходи, які проводились в цих випадках, мали велике значення: вони попереджали розвиток локальних форм туберкульозу у дітей. Профілактичні принципи в боротьбі з туберкульозом Кисель А.А. вважав основними та вирішальними.
Вороб'єв В.А. почав свою роботу по боротьбі з туберкульозом на початку XX ст. В 1903 р. він був членом комісії по вивченню туберкульозу при Пироговському товаристві, а в 1907 р. очолив цю комісію. Однією із головних задач комісії була розробка уставу та організація Всеросійської ліги по боротьбі з туберкульозом.
Науково - дослідні інститути туберкульозу і клініки вивчають проблему туберкульозу в різних аспектах. На наукових основах розробляються методи боротьби з туберкульозом в містах та селах, серед колективів промислових підприємств та установ, серед різних вікових груп населення [45].

.2 Етіологія, патогенез, шляхи зараження туберкульозу

Етіологія. Інфекційна природа туберкульозу підозрювалась давно, але безперечно доведена лише в 1882 р. німецьким бактеріологом Робертом Кохом, який виділив чисту культуру збудника туберкульозу, названого пізніше на його честь паличкою Коха. Сучасна назва збудника туберкульозу - мікобактерія туберкульозу (скорочено МБТ) [12].
У людини спричиняє захворювання найчастіше людський (90-95%), значно рідше - бичачий вид мікобактерій. У регіонах, де є багато ураженої туберкульозом худоби, бичачий вид МБТ виявляють частіше, він переважно є причиною розвитку позалегеневих форм туберкульозу (лімфатичних вузлів, кісток, сечостатевої системи та ін.). У той же час, людський вид мікобактерій туберкульозу може спричинити захворювання худоби.
Відрізняють ще африканський вид мікобактерій, який має деякі риси обох попередніх видів і виділений від хворих у західній тропічній Африці.
МБТ під мікроскопом мають вигляд тонких, дещо вигнутих паличок довжиною 0,8 - 5 мкм. Для нормального розвитку МБТ потрібен кисень. Розмножуються мікобактерії простим поділом, рідко брунькуванням. Цикл поділу материнської клітини відбувається протягом 20-36 год., його тривалість може змінюватись залежно від різних умов, стану обмінних процесів у клітині. Відмічено, що на МБТ, у яких поділ і ріст сповільнений, діють не всі протитуберкульозні препарати. Важливою властивістю МБТ є кислото-, луго- і спиртостійкість. Вона зумовлена високим вмістом (до 40%) у бактеріальній клітині ліпідів. Ліпідна фракція є й основним носієм вірулентних властивостей МТБ. Білки (туберкулопротеїди) є основними носіями антигенних властивостей МБТ. Туберкулопротеїди містяться в туберкуліні - препараті, який використовують для діагностики інфікування мікобактеріями туберкульозу [36].
Збудник туберкульозу доволі стійкий у зовнішньому середовищі і без сонячного світла зберігається життєздатним упродовж декількох місяців, у воді - 5 міс., на сторінках книг - 3 міс., в харкотинні - від 2 до 10 міс., у грунті - 1-2 р.
Проте під дією сонячних променів МБТ гинуть за 1,5 години, при ультрафіолетовому опроміненні - через 2-3 хвилини. Кип'ятіння вбиває МБТ за 5 хвилин. Водночас мікобактерії стійкі до низьких температур і при 20˚С залишаються життєздатними до 7 років. Найефективніші дезінфекційні речовини проти мікобактерій туберкульозу - ті, що виділяють активний хлор - розчини хлораміну, хлорного вапна. Під впливом різних чинників мікобактерїї можуть змінювати свої властивості. В організмі людини, при взаємодії з імунними системами, а також під дією протитуберкульозних препаратів, може змінюватися розмір мікробної клітини, її оболонка, інтенсивність обмінних процесів. У результаті цього типові мікобактерії туберкульозу можуть трансформуватися в так звані „дрімаючі", які впродовж багатьох років зберігаються в тканинах організму, не завдаючи шкоди, але за певних умов стати причиною розвитку хвороби. Під впливом тривалого безсистемного лікування виникає стійкість мікобактерій до протитуберкульозних препаратів і те стає неефективним.
Останніми роками все більшого клінічного значення набувають так звані атипові мікобактерії, що відрізняються від МБТ за культуральними і біохімічними властивостями. До них належать також пташиний вид. Знаходять їх у грунті, водоймищах, на овочах. Їх вважають умовно - патогенними для людини. Проте при зниженні опірності організму вони стають причиною захворювання, яке нагадує туберкульоз і називається мікобактеріозом. Тому цими бактеріями часто уражаються ВІЛ - інфіковані особи і хворі на СНІД, у яких в 25% випадків мікобактеріоз є причиною смерті [42].
Патогенез. Після першого потрапляння мікобактерій в організм людини (частіше це буває в дитячому або підлітковому віці) далеко не завжди розвивається захворювання. Людина має природну стійкість до туберкульозу, зумовлену комплексом уроджених і набутих механізмів захисту. У дітей ці механізми ще недосконалі, тому для них зараження особливо небезпечне. Можливість захворювання залежить від кількості МБТ і повторності їх надходження в організм людини. В дихальних шляхах МБТ зустрічаються з низкою природних бар’єрів. Це, в першу чергу, миготливий епітелій бронхів, слиз, що містить активні знешкоджувальні речовини. При нормальному функціонуванні цих систем і невеликій кількості збудників туберкульозу вони виводяться з дихальних шляхів, не завдаючи шкоди організмові [47; 48].
Якщо ж через слизову оболонку дихальних шляхів мікобактерії проникають у тканини або в альвеоли, їх захоплюють макрофаги, що започатковує взаємодію мікобактерій з організмом людини. Вона супроводжується складним каскадом імунних реакцій, кінцевий результат яких залежить від багатьох чинників: віку (діти більш чутливі до туберкульозної інфекції, в старечому віці опірність до туберкульозу також знижується), статі (чоловіки частіше хворіють на туберкульоз), індивідуальної спадково зумовленої опірності або сприятливості організму до туберкульозу, супровідних захворювань, що знижують опірність, екологічних і соціальних чинників [15].
Імунологічні реакції, в яких беруть участь макрофаги, Т- і В-лімфоцити, медіатори імунної відповіді (цитокіни), зводяться до формування двох основних феноменів:
„набута клітинна стійкість", результатом якої є активація макрофагів, що зумовлює їх здатність пригнічувати розмноження мікобактерій і навіть знищувати внутрішньоклітинно розміщеного збудника;
„реакції підвищеної чутливості сповільненого типу", в результаті яких навколо мікобактерій утворюється клітинний вал, що відмежовує збудника (формується гранульома). В центрі гранульоми клітини гинуть, виникає казеозний некроз. Отже, цій захисній реакції (ізоляція МБТ) властивий і пошкоджу вальний ефект. В результаті цих процесів кількість мікобактерій зменшується, хоча певне їх число зберігається в організмі у вигляді живих, але метаболічно неактивних мікроорганізмів. Процес стабілізується, обмежується, хвороба не розвивається. Якщо ж організм не здатний до такої реакції, процес прогресує. Макрофаги неспроможні подолати мікобактерій. Велика кількість макрофагів, а також поліморфонуклеарних лейкоцитів руйнуються, виділяючи протеолітичні ферменти, які нищать навколишні тканини, а МБТ бурхливо розмножуються. Неконтрольоване розмноження мікобактерій в геометричній прогресії може призвести до появи величезного числа мікроорганізмів - понад 540 млн. протягом 20 днів [47].
Отже, залежно від взаємовідношення цих складних процесів, інфекція може обмежуватися і людина залишається здоровою або розвивається хвороба. В обох випадках підвищену чутливість (сповільненого типу) організму до збудника туберкульозу і продуктів його розпаду, яка розвинулася в результаті цих процесів і засвідчує про інфікування людини МБТ, можна виявити за допомогою туберкулінової проби Манту.
Джерела і шляхи зараження. Джерелом зараження найчастіше (90%) є хворі на туберкульоз органів дихання люди, які під час кашлю, чхання, голосної розмови разом з крапельками харкотиння, слини виділяють мікобактерії туберкульозу. Значно менше значення для зараження оточуючих має виділення мікобактерій туберкульозу із нориць (при туберкульозі лімфатичних вузлів, кісток), з сечею (при туберкульозі нирок). Деколи джерелом зараження можуть стати уражені туберкульозом тварини (найчастіше корови, рідко - кози, собаки, кішки) [12].
Хворий з кавернозною формою туберкульозу за добу з харкотинням виділяє від 12-20 млн. до 4-7 млрд. мікобактерій. Під час кашлю крапельки харкотиння розбризкуються на відстань 1-2 м, осідають на землі, підлозі. Після висихання харкотиння МБТ зберігаються в ядерцях пилу і, піднімаючись при підмітанні, під впливом вітру, можуть утримуватися у завислому стані в повітрі протягом 5 год.
У дихальні шляхи здорової людини мікобактерії потрапляють повітряним шляхом, при видиханні частинок харкотиння або пилу, в якому вони містяться. Вони осідають на слизовій оболонці носа, в зіві, на мигдаликах. Звідти проникають у лімфатичні судини і вузли шиї, а далі - з током лімфи - у лімфатичні вузли легень. Можливе проникнення МБТ у внутрішнє середовище організму безпосередньо через слизову оболонку трахеї, бронхів, альвеол. У дрібні бронхи й альвеоли проникають лише частинки розміром менше 10 мікронів. Легше проникають МБТ при катаральних запальних змінах слизових оболонок дихальних шляхів, їх пошкодженні.
Пряма, контактна, передача інфекції є рідшою і може здійснюватися при безпосередньому контакті з хворим, через поцілунки, непряма - через предмети вжитку - книжки, рушники, іграшки тощо. Описані випадки зараження патологоанатомів, хірургів, лаборантів через пошкоджену шкіру. Проникнення мікобактерій через пошкоджену шкіру призводить до утворення хронічних місцевих абсцесів з наступним поширенням інфекції лімфатичними шляхами. Зараження бичачим типом здійснюється через травний канал із забрудненими мікобактеріями молочними продуктами, м’ясом або ж при контакті з хворими тваринами. Забруднення людським типом мікобактерій харчових продуктів можливе, якщо з ними контактують хворі люди в процесі їх виготовлення або продажу. В шлунку під впливом кислого вмісту мікобактерії знешкоджуються, і лише ті, що збереглися і потрапили в кишки, проникають у стінку кишки, брижові лімфатичні вузли і кров. Хворі на туберкульоз матері, як правило, народжують здорових дітей, тому що МБТ не проходять через плацентарний бар’єр. Описані лише окремі випадки внутрішньоутробного зараження плода при генералізованих формах туберкульозу у матері з ураженням туберкульозом плаценти [45].
Похожие материалы:
    Реферат: Туберкульоз як хвороба Реферат: Туберкульоз як хвороба
    Туберкульоз - хвороба, відома людству ще з давніх-давен. На єгипетських муміях часто знаходять ознаки перенесеного туберкульозу. Відомості про нього збереглися й в індійських ведах, на стародавніх глиняних вавилонських табличках, у грецьких рукописах.

    Фізична реабілітація - Мухін В.М. - 2005 год Фізична реабілітація - Мухін В.М. - 2005 год
    Навчальний посібник. Київ.- Видавництво НУФВСУ "Олімпійська література", 2005. — 470 ст. У підручнику викладено сучасні погляди на процес реабілітації, подано стислу характеристику хворобам і ушкодженням, обгрунтовано з клініко-фізіологічних позицій

    Реферат: Використання комплексу методів фізичної реабілітації в лікуванні х ... Реферат: Використання комплексу методів фізичної реабілітації в лікуванні х ...
    Захворювання бронхо-легеневої системи є однією з найбільш важливих проблем у сучасній світовій медицині. Розповсюдженість бронхіальної астми (БА) зростає у всьому світі. В Україні за останні 10 років рівень захворюваності на БА зріс у 3 рази. Все це

    Реферат: Вплив засобів реабілітації на кардіореспіраторну систему молодших  ... Реферат: Вплив засобів реабілітації на кардіореспіраторну систему молодших ...
    Одними з найбільш поширених захворювань серед дітей є хронічні захворювання бронхолегеневої системи. У структурі обструктивних захворювань легенів питома вага хронічного бронхіту складає близько 65%. Для поліпшення фізичного здоров'я підростаючого

    Реферат: СНІД: шляхи зараження, розвиток, профілактика Реферат: СНІД: шляхи зараження, розвиток, профілактика
    СНІД (синдром набутого імунодефіциту) - інфекційне захворювання, яке супроводиться тяжким порушенням діяльності імунної системи, в результаті чого організм втрачає здатність до захисту від патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

    Захворювання органів дихання в практиці сімейного лікаря - Ждан В.М., Гурин ... Захворювання органів дихання в практиці сімейного лікаря - Ждан В.М., Гурин ...
    У посібнику викладені сучасні погляди на етіологію, патогенез, клініку, діагностику, лікування і профілактику основних захворювань органів дихання, які зустрічаються в практиці сімейних лікарів. Розглянуті сучасні підходи до фармакотерапії захворювань

    Реферат: Вплив розробленого поетапного комплексу реабілітаційних заходів на ... Реферат: Вплив розробленого поетапного комплексу реабілітаційних заходів на ...
    У роботі представлені результати вивчення впливу застосування розробленого нами методу фізичної реабілітації на стан клітинної реактивності організму дітей віком 7-10 років із патологією зору. Встановлено, що проведений комплекс реабілітаційних заходів у

    Реферат: ЛФК при бронхоектатичній хворобі Реферат: ЛФК при бронхоектатичній хворобі
    Хронічні обструктивні захворювання легень є однією з найбільш актуальних проблем медицини загалом. За останні роки значно зросла їхня питома вага серед причин захворюваності, інвалідності та смерті. Тому в найближчі роки пошуки науковців необхідно

    Реферат: Обґрунтування необхідності занять лікувальною верховою їздою для д ... Реферат: Обґрунтування необхідності занять лікувальною верховою їздою для д ...
    На даний час уся планета потопає від проблеми забруднення навколишнього середовища. Кожний рік в геометричній прогресії погіршується стан екології. Відповідно до цього погіршується стан здоров'я населення. Також здоров'я людей погіршується через погані

    Реферат: Харчові інфекції, їх різновиди Реферат: Харчові інфекції, їх різновиди
    Харчові продукти не лише задовольняють природні потреби організму людини в поживних речовинах і енергії, а і є головною ланкою в ланцюгу виникнення, передачі та поширення багатьох хвороб бактеріального, вірусного, протозойного, грибного походження,


Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Введите код: