Med-books.by - Библиотека медицинской литературы. Книги, справочники, лекции, аудиокниги по медицине. Банк рефератов. Медицинские рефераты. Всё для студента-медика.
Скачать бесплатно без регистрации или купить электронные и печатные бумажные медицинские книги (DJVU, PDF, DOC, CHM, FB2, TXT), истории болезней, рефераты, монографии, лекции, презентации по медицине.


=> Книги / Медицинская литература: Акупунктура | Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Английский язык | Анестезиология и реаниматология | Антропология | БиоХимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Военная медицина | Гастроэнтерология | Гематология | Генетика | География | Геронтология и гериатрия | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Гомеопатия | ДерматоВенерология | Диагностика / Методы исследования | Диетология | Инфекционные болезни | История медицины | Йога | Кардиология | Книги о здоровье | Косметология | Латинский язык | Логопедия | Массаж | Математика | Медицина Экстремальных Ситуаций | Медицинская биология | Медицинская информатика | Медицинская статистика | Медицинская этика | Медицинские приборы и аппараты | Медицинское материаловедение | Микробиология | Наркология | Неврология и нейрохирургия | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход | О достижении успеха в жизни | ОЗЗ | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Паллиативная медицина | Паразитология | Патологическая анатомия | Патологическая физиология | Педиатрия | Поликлиническая терапия | Пропедевтика внутренних болезней | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Сестринское дело | Социальная медицина | Спортивная медицина | Стоматология | Судебная медицина | Тибетская медицина | Топографическая анатомия и оперативная хирургия | Травматология и ортопедия | Ультразвуковая диагностика (УЗИ) | Урология | Фармакология | Физика | Физиотерапия | Физическая культура | Философия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Экологическая медицина | Экономическая теория | Эндокринология | Эпидемиология | Ядерная медицина

=> Истории болезней: Акушерство | Аллергология и иммунология | Ангиология | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Гематология | Гинекология | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | Кардиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Педиатрия | Профессиональные болезни | Психиатрия | Пульмонология | Ревматология | Стоматология | Судебная медицина | Травматология и ортопедия | Урология | Фтизиатрия | Хирургия | Эндокринология

=> Рефераты / Лекции: Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Анестезиология и реаниматология | Биология | Биохимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Генетика | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Диагностика | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | История медицины | Лечебная физкультура / Физическая культура | Кардиология | Массаж | Медицинская реабилитация | Микробиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход / Сестринское дело | Озз | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Патологическая анатомия | Педиатрия | ПатоФизиология | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Скорая и неотложная медицинская помощь | Стоматология | Судебная медицина | Токсикология | Травматология и ортопедия | Урология | Фармакогнозия | Фармакология | Фармация | Физиотерапия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Эндокринология | Эпидемиология | Этика и деонтология

=> Другие разделы: Авторы | Видео | Клинические протоколы / Нормативная документация РБ | Красота и здоровье | Медицинские журналы | Медицинские статьи | Наука и техника | Новости сайта | Практические навыки | Презентации | Шпаргалки


Med-books.by - Библиотека медицинской литературы » Рефераты: Лечебная физкультура » Реферат: ЛФК при бронхоектатичній хворобі

Реферат: ЛФК при бронхоектатичній хворобі

0

Скачать бесплатно реферат:
«ЛФК при бронхоектатичній хворобі»


Зміст

Вступ
. Загальна характеристика бронхоектатичної хвороби
.1 Етіологія і патологічна анатомія бронхоектатичної хвороби
.2 Класифікація та клінічна характеристика бронхоектатичної хвороби
.3 Oсновнi пiдходи до лiкування данного захворювання
Висновок до розділу 1
. Механiзми лiкувальної дiї фiзичних вправ при бронхоектатичній хворобі
Висновок до розділу 2
. Цiль, завдання, засоби, методи i методики лiкувальної фізичнoї культури при бронхоектатичній хворобі
Висновки
Список використаної лiтератури

Вступ

Актуальність теми. Хронічні обструктивні захворювання легень є однією з найбільш актуальних проблем медицини загалом. За останні роки значно зросла їхня питома вага серед причин захворюваності, інвалідності та смерті. Тому в найближчі роки пошуки науковців необхідно спрямовувати на розробку методів прогнозування та ранньої діагностики цих захворювань.
Бронхоектатична хвороба (БЕХ) входить до структури хронічних обструктивних захворювань легень. Незважаючи на те, що вона є однією з найбільш інвалідизуючих патологій, з якою пов'язані суттєві економічні витрати, причини її залишаються мало вивченими.
На сьогодні вивчені розповсюдженість захворювання, етіо-патогенетичні фактори, визначені діагностичні критерії щодо цієї недуги, розроблені підходи до консервативного та хірургічного лікування, але поруч із цим відсутні роботи, спрямовані на визначення ролі індивідуальних факторів, які вірогідно можуть призводити до розвитку БЕХ.
Оскільки БЕХ, як і всі хронічні обструктивні захворювання легень, відносять до мультифакторіальних захворювань, надзвичайно важливим є вивчення ряду індивідуальних критеріїв, що призводять до виникнення цієї недуги та формують особливості її перебігу.
У сучасних соціально-економічних умовах вельми важливого значення набуває немедикаментозна профілактична і відновлювальна медицина, тому проблеми реабілітації хворих людей є актуальними. Можливість успішного відновлення здоров'я і працездатності населення після перенесених захворювань
Лікувальна фізична культура - самостійна медична науково-практична дисципліна, спрямована на відновлення зниженого рівня здоров'я шляхом запобігання прогресуванню наявного захворювання, заміщення втрачених функцій і повернення працездатності засобами фізичної культури з використанням цілющих природних факторів.
Найбільш характерною особливістю методу ЛФК є використання суворо дозованих фізичних вправ. їх застосування в ЛФК потребує активної участі хворого в лікувальному процесі. Дуже важливо визначити, який саме ступінь активності рекомендується тому чи іншому хворому з огляду на характер захворювання, ступінь функціональних розладів, загальний стан пацієнта і пристосованість до фізичних навантажень.. При різних захворюваннях регулярне застосування фізичних вправ у поєднанні із загартовуючими процедурами підвищує стійкість організму і протидіє багатьом хворобливим проявам - застуді, функціональним розладам різних систем тощо, тобто їх можна розглядати як вторинну профілактику більшості функціональних порушень і хворобливого стану організму.
Аналіз літератури підтвердив, що вивчення ролі ЛФК у лікуванні БЕХ є актуальною проблемою.
Мета дослідження є вивчення лфк при бронхоектатичній хворобі.
Для реалізації цієї мети були накреслені такі основні завдання:
. визначити етіологію і патогенез бронхоектатичної хвороби
. надати класифікацію та клінічну характеристика бронхоектатичної хвороби
. Визначити основні підходи до лакування даного захворювання
. За результатами вивчення комплексу індивідуальних характеристик хворих на БЕХ запропонувати механізми лакувальної дії фізичних вправ при бронхоектатичній хворобі
.Запропонувати методи i методики лакувальної фізичної культури при бронхоектатичній хворобі
Об'єкт дослідження: бронхоектатична хвороба.
Предмет дослідження: особливості механізми лакувальної дії фізичних вправ при бронхоектатичній хворобі.
Гіпотеза дослідження
. Розробити комплес лiкувальної дiї фiзичних вправ при бронхоектатичній хворобі
Новизна роботи полягає в тому, що ми узагальнили і систематизували наявні дані з призначенням засобів ЛФК при бронхоектатичній хворобі.
Практична i теоретична значимість. Запропонована нами методика ЛФК може бути використана в лікувально-профілактичних установах при комплексному лікуванні хворих з даною патологією, а також у навчальному процесі вищих навчальних закладів фізичної культури.
Обсяг i структура роботи. Робота написана на 40 сторінках і складається з вступy, трьох глав, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Робота пропонує три комплексa лікувальної гімнастики.

1. Загальна характеристика бронхоектатичної хвороби

.1 Етіологія і патологічна анатомія бронхоектатичної хвороби

Бронхоектатична хвороба - регіонарне розширення бронхів, що виникло в дитинстві і яке супроводжується хронічним, переважно ендобронхіальним нагноєнням. Бронхоектатичною хворобою здебільшого хворіють у віці від 5 до 25 років, рідше - пізніше.
Слід відрізняти БЕХ та вторинні бронхоектази. При БЕХ первинною ланкою патогенезу є вроджене або набуте в ранньому дитинстві під впливом неінфекційних чинників розширення бронхів, а вторинна інфекція приєднується пізніше. У разі вторинних бронхоектазів первинною ланкою є інфекційне ураження інтактних, до цього нормальних бронхів - абсцеси легенів, рецидивуючі пневмонії, туберкульоз, хронічна обструктивна хвороба легенів.
Бронхоектатична хвороба - набуте в дитинстві захворювання, що характеризується локалізованим хронічним нагнійним процесом у необоротно змінених і функціонально неповноцінних бронхах[6,с.25].
Бронхоектази - сегментарне розширення бронхів, обумовлене деструкцією або порушенням нервово-м’язового тонусу їх стінок внаслідок запалення, дистрофії, склерозу або гіпоплазії структурних елементів бронхів.
Серед хворих на бронхоектазії переважають чоловіки, які складають біля 60-65%. Бронхоектази зустрічаються досить часто, проте клінічно вони не завжди можуть проявлятись. Бронхоектази складають 5% секційного матеріалу. Бронхоектатичною хворобою здебільшого хворіють у віці від 5 до 25 років, рідше пізніше.
Етіологія до даного часу є повністю не з’ясована. Вирішальну роль у виникненні бронхоектазії відіграє поєднання дії збудників і генетичної неповноцінності бронхіального дерева.
Умовно розподіляють етіологічні фактори на декілька груп.
Мікроорганізми, які викликають гострі респіраторні процеси (кір, кашлюк, пневмонія) у дітей. Такі причини вважаються умовними, оскільки у більшості хворих ці процеси повністю зникають.
Інфекційні збудники, які викликають гнійні процеси у попередньо змінених бронхах (стафілокок, пневмокок) і розглядаються як причина загострень, а не розвитку бронхоектазій.
Суттєву роль у формуванні бронхоектазій відіграє генетично детермінована неповноцінність бронхіального дерева, яка призводить до порушення механічних властивостей стінок бронхів, особливо при їх інфікуванні у ранньому дитячому віці.
Виявлений зв’язок між розвитком бронхоектазів та захворюваннями верхніх дихальних шляхів[2,с.11].
Бронхоектази виникають у хворих з імунодефіцитами (вроджена агамаглобулінемія, набутий дефіцит імуноглобулінів класів А і G, вроджений анатомічний дефект трахеобронхіального дерева (трахеобронхомегалія, трахеостравохідна нориця), кровоносних (аневризма легеневої артерії) і лімфатичних (лімфостаз) судин.
Причиною розвитку бронхоектазій може бути рецидивуюча аспіраційна пневмонія, яка спостерігається при хронічному алкоголізмі, неврологічних розладах, вдиханні речовин подразнюючої дії (окису азоту, силікатів) а також амілоїдоз трахеї і бронхів.нколи бронхоектатична хвороба виникає внаслідок потрапляння у бронхи сторонніх предметів[12,с.10].
Бронхоектази можуть бути супутні до муковісцидозу - системному, генетично детермінованому захворюванню з ураженням екзокринних залоз бронхопульмональної системи та шлунково-кишкового тракту.
Приблизно у 6% хворих бронхоектази можуть бути природженими.
Здебільшого у хворих виявляється постнатальне порушення диференціювання бронхіального дерева під дією бронхолегеневої інфекції. Аномалії бронхіального дерева трансформуються у хворобу у більшості випадків у ранньому дитячому віці, після чергової пневмонії. Інфекційні збудники є причиною загострення гнійного процесу в змінених бронхах [7,с.25].
До сприятливих факторів формування вроджених бронхоектазів належать:
Паління тютюну.
Вживання алкоголю майбутньою матір’ю під час вагітності та перенесення в цей період вірусних інфекцій; крім цього сприяють розвитку бронхоектатичній хворобі захворювання верхніх дихальних шляхів (синусити, хронічні гнійні тонзиліти, аденоїди), які спостерігаються майже у половини хворих, особливо дітей.
В патогенезі бронхоектатичної хвороби важливу роль відіграють порушення прохідності великих (лобарних, сегментарних) бронхів, які зумовлюють порушення їх дренажної функції, затримку секрету та формування обтураційного ателектазу.
На думку А.Я. Цигельника жоден процес в легенях не є наслідком розвитку бронхоектазій так часто, як це власне спостерігається при обтураційному ателектазі. Це важливе положення підтверджується закономірним розвитком бронхоектазій на тлі ателектазу, який зумовлений порушенням прохідності бронху аспірованим стороннім тілом, рубцевим стенозом. Ателектазу може сприяти зниження активності сурфактанту, або вроджене або пов’язане із запальним процесом.
Обтурація бронха і ретенція бронхіального секрету ведуть до розвитку гнійного процесу, який локалізується більш дистально від місця обтурації. Це другий важливий фактор в патогенезі бронхоектазій, зумовлює прогресування незворотних змін у стінках бронхів (перебудова слизової оболонки з повною або частковою загибеллю миготливого епітелію, який забезпечує бронхіальний дренаж, дегенерація хрящевих пластинок, гладкої мускулатури із заміною їх на фіброзну тканину).
Зниження резистентності стінок бронхів до дії так званих "бронходилатуючих сил" (підвищення ендобронхіального тиску внаслідок кашлю, розтягнення секретом, що нагромадився, від’ємний внутрішньоплевральний тиск, який підсилюється в результаті зменшення об’єму ателектазованої частинки легень) веде до стійкого розширення просвіту бронхів.
Важливу патогенетичну роль бронхоектазій відіграє порушення прохідності більш дрібних бронхів, які розміщені більш дистально від сформованих розширень. Ступінь і характер обтурацій цих бронхів можуть супроводжуватись розвитком ателектазу, емфіземи легень. Виявлено патогенетичний зв’язок між бронхоектазіями та захворюваннями верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, синуїти, аденоїди), які спостерігаються досить часто у хворих на бронхоектазії, особливо у дітей. Цей зв’язок пояснюється, очевидно, недостатністю захисних механізмів респіраторного тракту, а також постійним інфікуванням верхніх і нижніх дихальних шляхів, які ведуть до своєрідного замкнутого кола.
Експіраторний стеноз бронхів та трахеї теж має значення в патогенезі бронхоектазій. Літературні дані свідчать про те, що при бронхоектатичній хворобі виявляються порушення легеневого кровообігу. Цей факт також може служити певною ланкою патогенезу цього захворювання.
Таким чином, патогенез включає фактори, які призводять до розвитку бронхоектазій і фактори, що викликають їх інфікування [7,с.13]
До розвитку бронхоектазій призводять:
обтураційний ателектаз, що розвивається у разі порушення прохідності бронхів;
зниження стійкості стінок бронхів до дії бронходилатуючих сил;
розвиток запального процесу в бронхах у разі його прогресування призводить до регенерації хрящових пластинок, гладкої м’язової тканини з наступною заміною фіброзною тканиною та зниженням стійкості бронхів.
До інфікування бронхоектазів спричиняються такі механізми:
порушення відкашлювання, застій та інфікування секрету в розширених бронхах;
порушення функції системи місцевого бронхопульмонального захисту та імунітету.
За результатами дослідження А.Й. Борохова і Р.М. Палєєва виявлено, що у гнійному місці бронхоектазів найчастіше знаходять клебсіелу, синьо-гнійну паличку, золотистий стафілокок, рідше стрептокок, протей. В той же час як Н.А. Мухін стверджує, що на його думку досить часто виявляються мікоплазми.
Патологічна анатомія. Розрізняють бронхоектази вроджені та набуті. Крім цього виділяють веретеноподібне, циліндричне і мішкоподібне розширення бронхів. Здебільшого вони локалізуються в нижніх ділянках легень. В стінках бронхів (в результаті ураження їх) спостерігаються значні структурні зміни (атрофія та загибель м’язових та еластичних волокон), виявляють дистрофічні зміни в хрящах. Інколи розвиваються абсцеси, ателектази, пневмонії, які є наслідком порушення дренажної функції бронхів. Досить часто виявляють зміни в інших органах - метастатичні абсцеси, амілоїдоз.
Бронхоектази здебільшого локалізуються в задніх базальних сегментах нижніх часток обох легень та середньої частки правої легені[16,с.17].
Найбільше характерним патоморфологічним проявом бронхоектазів є:
розширення бронхів циліндричної або мішкоподібної форми;
картина хронічного гнійного запального процесу в стінці розширених бронхів з вираженим перибронхіальним склерозом;
атрофія та метаплазія бронхіального миготливого епітелію в багаторядний або в багатошаровий плоский, місцями - заміщення епітелію грануляційною тканиною;
перебудова судинної стінки бронхів і легень;
зміни легеневої тканини у вигляді ателектазів, пневмофіброзу і емфіземи легень.

1.2 Класифікація та клінічна характеристика бронхоектатичної хвороби

Класифікація Н.В. Путова, Г.Б. Федосеева
Залежно від форми розширення бронхів розрізняють бронхоектазії:
• циліндричні;
• мішкоподібні;
• веретеноподібні;
• змішані.
За розповсюдженням процесу виділяють:
• односторонні бронхоектази;
• двосторонні бронхоектази.
Залежно від наявності чи відсутності ателектазів:
• ателектатичні бронхоектазії;
• бронхоектазії, які не пов’язані з ателектазом.
Залежно від фази процесу:
• фаза загострення;
• фаза ремісії.
За клінічним перебігом В.Ф. Зеленин і Е.М. Гельштейн виділяють три стадії бронхоектатичної хвороби[8,с.11]:
• бронхітичну;
• виражених клінічних проявів;
• стадія ускладнень.
В.Р. Ермолаева залежно від важкості та клінічного перебігу розрізняє чотири форми (стадії) захворювання:
• легку;
• виражену;
• важку;
• ускладнену.
За А.Я. Цигельником існує така класифікація бронхоектатичної хвороби:
1. За формою хвороби виділяють: легка; виражена; тяжка; суха, яка кровоточить.
2. За видом ектазії (бронхографії) - бронхоектази циліндричні, мішкоподібні, кістовидні, змішані.
. За розповсюдженням процесу: односторонні; двосторонні.
. За локалізацією по сегментах.
. За перебігом: стаціонарний; прогресуючий.
. За наявністю ускладнень: легенева недостатність, легенево-серцева недостатність, амілоїдоз, емфізема легень, дифузний пневмосклероз.
. Супутні захворювання.
Класифікація бронхоектатичної хвороби[10,с.52]:
1. Залежно від форми розширення бронхів (бронхоектазів) виділяють: циліндричні; мішкоподібні; веретеноподібні; змішані.
2. За клінічним перебігом (формою захворювання) розрізняють:
o легка форма - спостерігається 1-2 загострення впродовж року, ремісії тривалі, підчас ремісії хворі почувають себе майже здоровими і повністю працездатними;
o середньої важкості - загострення захворювання спостерігаються часті та тривалі, за добу виділяється біля 50-100 мл харкотиння. У фазі ремісії кашель продовжується, виділяється також 50-100 мл харкотиння на добу, працездатність знижується, виявляються помірні порушення дихальної функції;
o тяжка форма - ремісії короткі, які спостерігаються лише після тривалого лікування, хворі залишаються непрацездатні і під час ремісії, у пацієнтів є часті та тривалі загострення, що супроводжуються підвищенням температури тіла, виділенням понад 200 мл харкотиння на добу;
o ускладнена форма - до ознак тяжкої форми приєднуються різні ускладнення: легеневе серце, амілоїдоз нирок, кровохаркання, легенево-серцева недостатність, міокардіодистрофія.
3. За фазою захворювання: загострення; ремісія.
4. За розповсюдженням процесу:
. односторонні бронхоектази;
. двосторонні бронхоектази із зазначенням локалізації бронхоектазів по сегментах.
Клінічна картина. Захворювання розвивається поступово, спочатку з’являється вологий кашель після перенесеної гострої пневмонії, тяжкої форми грипу, кашлюку у дітей. В анамнезі відзначаються повторні пневмонії, захворювання верхніх дихальних шляхів. Хворі бронхоектатичною хворобою скаржаться на вологий кашель із виділенням слизистого, слизисто-гнійного харкотиння. Кількість останнього поступово збільшується до 200-500 мл на добу, воно виділяється "повним ротом", переважно зранку, має неприємний запах, часто спостерігається кровохаркання. Іноді може виникати легенева кровотеча. У хворих зменшується маса тіла, відсутній апетит. При затримці виділення харкотиння температура тіла може підвищуватись до 380С і більше.
Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість, кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла, задишка, біль у грудях, кашель. У разі відстоювання харкотиння ділиться на три шари: верхній - пінистий, середній - з домішками гною і крові коричневого кольору і нижній - крихтоподібна маса (часточки зруйнованої легеневої тканини) [7,с.125].
Поряд з описаною формою існує особлива "суха" форма бронхоектазів, при якій єдиним клінічним проявом хвороби може бути повторне кровохаркання. Під час об’єктивного обстеження хворого виявляють блідість шкіри, акроціаноз. Пальці на руках набувають вигляду "барабанних паличок", змінюються нігті "годинникові скельця". При перкусії можна виявити притуплений звук. Під час аускультації вислуховуються постійно дрібно- та середньопухирчасті хрипи, особливо в період загострення, які мають тріскучий характер з локалізацією у нижніх частинах легень.
Таким чином, для хворих на бронхоектатичну хворобу характерним є такі головні скарги:
• кашель з виділенням гнійного харкотиння;
• кровохаркання спостерігається у 25-34% хворих;
• задишка зустрічається 30-35% хворих здебільшого при фізичному навантаженні, яка зумовлена супутніми захворюваннями - хронічним обструктивним бронхітом та емфіземою;
• біль у грудній клітці - не завжди виявляється у хворих, проте може зустрічатись у пацієнтів;
• підвищення температури тіла спостерігається у хворих в період загострення захворювання;
• загальна слабість, зниження апетиту, пітливість - ці скарги відображають наявність інтоксикаційного синдрому.
Нижче перелічено чотири групи клінічних ознак, що виникають у випадках захворювання. Симптоми бронхоектатичної хвороби:
. Симптоми, зумовлені скупченням гною у розширених бронхах: хронічний продуктивний кашель, що, здебільшого, посилюється вранці й часто спричинюється зміною положення тіла. На стадії розвинутого захворювання виділяється рясне гнійне харкотиння (відхаркування "повним ротом").
. Симптоми, зумовлені запальними змінами у легенях та плеврі : гіпертермія, нездужання, посилення кашлю та збільшення об’єму харкотиння, коли розповсюдження інфекції призводить до пневмонії, яка нерідко супроводжується плевритом. При бронхоектазах часто спостерігається повторне виникнення в одному й тому ж місці.
. Кровохаркання: може бути слабким або сильним, часто має рецидивний характер, супроводжує гнійне харкотиння або збільшення кількості гною у харкотинні. Проте буває єдиним симптомом так званої "сухої бронхоектатичної хвороби" [12,с.33].
. Загальний стан здоров’я: при розвиненому захворюванні, коли харкотиння постійно містить гній, погіршується загальний стан здоров’я, що маніфестується втратою ваги, відсутністю апетиту, стомлюваністю, потінням уві сні та неспроможністю мати дітей. У таких пацієнтів, як правило, спостерігається потовщення кінців фаланг пальців у вигляді "барабанних паличок".

.3 Oсновнi пiдходи до лiкування данного захворювання

Лікувальна програма для хворих на бронхоектатичну хворобу складається з[13,с.41]:
1. антибактеріальної терапії в період загострення захворювання (антибіотики, сульфаніламіди);
2. санації бронхіального дерева, видалення гнійного бронхіального вмісту і харкотиння. Методи санації поділяються на пасивні (позиційний дренаж, відхаркувальні та муколітичні препарати); активні (мікродренування трахеї і бронхів - через шкірна мікротрахеостома, бронхоскопічний дренаж, лаваж бронхіального дерева, ендобронхіальна катетеризація проводиться під рентгенологічним контролем з аспірацією вмісту бронхоектазів і наступним введенням препаратів);
. дезінтоксикаційної терапії (гемодез, 5% р-н глюкози, ізотонічний розчин натрія хлориду);
. імуномоделюючої терапії, нормалізація загальної і легеневої реактивності (левамізол, диуцифон, тімалін, Т-активін. Екстракт елеутерокока, пантокрин, прополіс, переливання альбуміну, інтраліпіду);
. санації верхніх дихальних шляхів (лікування хронічного тонзиліту, фарингіту);
. ЛФК, масажу, дихальної гімнастики, фізіотерапії, санаторно-курортного лікування;
. хірургічного лікування (протипоказанням є: амілоїдоз нирок з розвитком ниркової недостатності. Хронічний бронхіт з емфіземою легень з вираженою дихальною та серцевою недостатністю - декомпенсоване легеневе серце);
. диспансеризація.
Лікування бронхоектатичної хвороби проводять як консервативним, так і оперативним шляхами.
Основним у консервативному лікуванні є санація бронхіального дерева, яка включає етіотропну терапію, спрямовану на ліквідацію гнійної мікрофлори. З цією метою використовують антибіотики, сульфаніламідні, нітрофуранові препарати з урахуванням антибіотикограми. Антибіотики, сульфаніламідні препарати вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово, а також безпосередньо у бронх (ендобронхіально) за допомогою катетера або бронхоскопа. Антибактеріальні препарати слід використовувати у великих дозах.
Другим важливим моментом у лікуванні бронхоектатичної хвороби є видалення гнійного бронхіального ексудату за допомогою бронхоскопії, використання муколітичних засобів, постурального дренажу, масажу грудної клітки, дихальної гімнастики. Крім цього необхідно також проводити дезінтоксикаційну терапію (гемодез, глюкозу, ізотонічний розчин натрію хлориду), призначати протизапальні, десенсибілізуючі препарати (димедрол, супрастин, піпольфен), бронхолітики (еуфілін), вітаміни (С і групи В) [8,с.52].
Рекомендується хворим повноцінну дієту, багату на білки (рибні та м’ясні страви), вітаміни, оскільки під час виділення (500 мл - 1 л) харкотиння на добу втрачається велика кількість білка. У період ремісії проводять диспансерне спостереження за хворими. Постійно здійснюють постуральний дренаж, загально зміцнювальні заходи, застосовують санаторно-курортне лікування (Південний берег Криму). Сприятливий ефект дають заняття дихальною гімнастикою, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, ультрафіолетове випромінювання).
До хірургічного лікування вдаються при чітко з’ясованому діагнозі, частих загостреннях хвороби, легеневих кровотечах, при наявності ізольованого ураження однієї частки або окремих сегментів легень за відсутності ефекту від консервативної терапії. Оптимальний вік для хірургічного лікування слід вважати 7-14 років, оскільки у молодшому віці не завжди вдається точно встановити об’єм та межі ураження. Осіб старше 45 років оперують дуже рідко. У цей період життя хворих прогресує патологічний процес і появляються ускладнення. При односторонніх бронхоектазах проводиться резекція частки легені або окремих сегментів. При двосторонніх бронхоектазах видаляють найбільш уражену ділянку легень.
Основними протипоказаннями до хірургічного лікування є:
• дифузне ураження обох легень;
• виражена серцева недостатність;
• важкі незворотні ураження паренхіматозних органів.

Висновок до розділу 1

Бронхоектатична хвороба - хронічне запальне захворювання, яке характеризується патологічним розширенням бронхів. Воно може виникнути різними шляхами: бути набутим або (рідше) природженим.
Бронхоектатична хвороба - це вторинне захворювання відносно тяжкої бактеріальної інфекції, перенесеної у дитинстві, часто виникає як ускладнення після коклюшу та кору.
Бронхоектатична хвороба може бути зумовлена бронхіальним розтягуванням, спричиненим скупченням гною за межами ушкодження, яке закупорює головний бронх (наприклад, туберкульозний лімфатичний вузол, сторонній предмет, який потрапив з вдихом, бронхіальна карцинома). До факторів, що спричинюють бронхоектази у випадку муковісцидозу, належать повторна інфекція та хронічна закупорка в’язким слизом. Бронхоектази можуть бути, хоча і рідко, наслідком природженої війчастої дисфункції, що є, наприклад, ознакою тріади Картагенера (бронхоектази, синусит, транспозиція внутрішніх органів). Бронхоектатична хвороба спричинюється багатьма факторами, через що важко визначити, якого віку пацієнти найбільш схильні до неї.
Бронхоектазна порожнина може бути вистелена грануляційною тканиною, плоским епітелієм чи нормальним війчастим епітелієм. Можливі запальні зміни у глибоких шарах бронхіальної стінки, а також гіпертрофія бронхіальних артерій. У легеневій тканині, що оточує легені, спостерігаються хронічні запальні та фіброзні зміни.
Клінічні ознаки. Бронхоектатична хвороба може охопити будьяку частину легенів, проте ефективне гравітаційне дренування верхніх їх часток призводить до менш серйозних симптомів та ускладнень, ніж коли бронхоектази виникають у нижніх частках легенів.
Похожие материалы:

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Введите код: