Med-books.by - Библиотека медицинской литературы. Книги, справочники, лекции, аудиокниги по медицине. Банк рефератов. Медицинские рефераты. Всё для студента-медика.
Скачать бесплатно без регистрации или купить электронные и печатные бумажные медицинские книги (DJVU, PDF, DOC, CHM, FB2, TXT), истории болезней, рефераты, монографии, лекции, презентации по медицине.


=> Книги / Медицинская литература: Акупунктура | Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Английский язык | Анестезиология и реаниматология | Антропология | БиоХимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Военная медицина | Гастроэнтерология | Гематология | Генетика | География | Геронтология и гериатрия | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Гомеопатия | ДерматоВенерология | Диагностика / Методы исследования | Диетология | Инфекционные болезни | История медицины | Йога | Кардиология | Книги о здоровье | Косметология | Латинский язык | Логопедия | Массаж | Математика | Медицина Экстремальных Ситуаций | Медицинская биология | Медицинская информатика | Медицинская статистика | Медицинская этика | Медицинские приборы и аппараты | Медицинское материаловедение | Микробиология | Наркология | Неврология и нейрохирургия | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход | О достижении успеха в жизни | ОЗЗ | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Паллиативная медицина | Паразитология | Патологическая анатомия | Патологическая физиология | Педиатрия | Поликлиническая терапия | Пропедевтика внутренних болезней | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Сестринское дело | Социальная медицина | Спортивная медицина | Стоматология | Судебная медицина | Тибетская медицина | Топографическая анатомия и оперативная хирургия | Травматология и ортопедия | Ультразвуковая диагностика (УЗИ) | Урология | Фармакология | Физика | Физиотерапия | Физическая культура | Философия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Экологическая медицина | Экономическая теория | Эндокринология | Эпидемиология | Ядерная медицина

=> Истории болезней: Акушерство | Аллергология и иммунология | Ангиология | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Гематология | Гинекология | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | Кардиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Педиатрия | Профессиональные болезни | Психиатрия | Пульмонология | Ревматология | Стоматология | Судебная медицина | Травматология и ортопедия | Урология | Фтизиатрия | Хирургия | Эндокринология

=> Рефераты / Лекции: Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Анестезиология и реаниматология | Биология | Биохимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Генетика | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Диагностика | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | История медицины | Лечебная физкультура / Физическая культура | Кардиология | Массаж | Медицинская реабилитация | Микробиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход / Сестринское дело | Озз | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Патологическая анатомия | Педиатрия | ПатоФизиология | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Скорая и неотложная медицинская помощь | Стоматология | Судебная медицина | Токсикология | Травматология и ортопедия | Урология | Фармакогнозия | Фармакология | Фармация | Физиотерапия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Эндокринология | Эпидемиология | Этика и деонтология

=> Другие разделы: Авторы | Видео | Клинические протоколы / Нормативная документация РБ | Красота и здоровье | Медицинские журналы | Медицинские статьи | Наука и техника | Новости сайта | Практические навыки | Презентации | Шпаргалки



Med-books.by - Библиотека медицинской литературы » Рефераты: История медицины » Реферат: Марія Склодовська-Кюрі: двічі лауреат нобелівської премії, її боротьба за життя і здоров’я людини

Реферат: Марія Склодовська-Кюрі: двічі лауреат нобелівської премії, її боротьба за життя і здоров’я людини

0

Скачать бесплатно реферат:
«Марія Склодовська-Кюрі: двічі лауреат нобелівської премії, її боротьба за життя і здоров’я людини»


ПЛАН

Вступ
1. Марія Склодовська: польський період життя
2. Франція: наукові пошуки та відкриття
. Світове визнання відкриттів Марії Склодовської-Кюрі
. Вивчення та застосування радію в науці та практичній медицині
. Останні роки життя жінки-науковця
. Світове визнання двічі нобелівського лауреата
Висновок
Список використаної літератури

Вступ

В грудні 2010 року Сейм Республіки Польща прийняв постанову про оголошення 2011 року - роком Марії Склодовської-Кюрі. Саме в 2011 році виповнилося 100 років з часу отримання нею Нобелівської премії в галузі хімії за відкриття нових елементів - полонія та радія, які значно вплинули на розвиток світової науки.
Головним для Марії Кюрі, протягом усього її життя, було самовіддане служіння науці.
Все життя Марії Слодовської- Кюрі пройшло у промінях радія. Разом із Пьєром вона відкрила цей елемент та отримала його солі та метали, визначила атомну вагу, отримала первісний міжнародний еталон радія, всебічно вивчила його властивості.
Ця сімейна пара мріяла, щоб металічний радій нагородив їх за багаторічну науковий працю своїм незвичним кольором, але нажаль, він як і більшість металів був сріблястим. Однак радій мав іншу властивість - він вилучав світло, а також викликав світіння у деяких речовин.
Марія і Пьєр часто відвідували приміщення, де зберігався радій. Вони насолоджувалися його холодним фосфоресцитним світлом.
Радій відкрив надію багатьом людям у лікуванні онкологічних захворювань. Марія Кюрі дала життя радію, але він з часом знищив її.
З усього спадку, що вона мала, для неї важливим був Інститут радія в Парижі, відкритий у 1914 році. Саме завдяки йому, були відкриті подібні інститути в багатьох куточках світу. Радієві інститути почесно несуть ім’я Марії Слодовської -Кюрі і в наш час.
Лауреат Нобелівської премії, І.Франк відзначає: «Неможливо не відчути відвагу та твердість цієї жінки, що йшла через перешкоди до поставленої мети. Її мета вимагала напруження волі та зосередження усіх сил,. Це була мрія, що втілилася у життя, і не тільки мрія про подвиг, а й сам подвиг».

1. Марія Склодовська - польский період життя

Марія Склодовська народилася в Варшаві 7 листопада 1867 року, у дружній польській сім’ї. Її батько та матір присвятили життя шкільній освіті, що не могло не вплинути на виховання їх власних дітей. Мати Марії - педагог, музикант, померла дуже рано. Батько - також педагог, викладач математики та фізики в середніх учбових закладах. Хоча жила сім’я дуже бідно, батько встигав зробити все по господарству, приділити увагу дітям, і ще поцікавитися новинками в галузі математики, фізики, хімії. Самостійно вів вивчав російську, французьку, грецьку, англійську мови, латинь, для того, щоб перекладати твори поезії та прози з іноземної - на свою, рідну. Відомо, що батько не тільки займався перекладами, а й сам багато писав віршів. Зрозуміло, що змалечку діти були готові на пожертви один заради одного, в кожного з них відчувалося величезне бажання до нових знань та нестримна життєва сила пізнання нового, невідомого.
Змалечку Марія мала гарну пам’ять, тому вражала оточуючих своїми природними даними. Відомим є факт проте, як восьмирічна сестра Броня вчила абетку, яка давалася їй дуже важко. Тоді дівчатка вирішили пограти у «вчительку»: розкладали літери з листка картону, складали слова, утворювали невеличкі фрази. Так пройшло два тижні. Коли ж батьки вирішили перевірити Броню, то вона невпевнено, повільно, по складам читала незнайомий текст. В той самий час маленька Марія, підбігла до сестри, вихопила книгу і чітко, впевнено прочитала одну за одною пару стрічок. Це здивувало абсолютно всіх, а чотирирічна Марі розплакалася і вимовила: «Я не хотіла, я не винна…» Отже, з ранніх років Марія добре вчилася, була цілеспрямованою та впертою.
Будучи дитиною вона рано втратила свою матір та одну із сестер. Ще школяркою вона відзначалася незвичайним працелюбством та успіхами, і вже тоді відчула смак і потяг до науки. В цьому їй допомогла і робота лаборанта в хімічній лабораторії свого двоюрідного брата. Якось за її роботою спостерігав друг сім’ї, Дмитро Іванович Мендєлєєв, якій зауважив, що цю дівчинку чекає велике майбутнє, якщо вона продовжить свої заняття. В 1883 році вона закінчила російську гімназію із золотою медаллю, як і всі діти цієї сім’ї. Але, заняття в школі були настільки активними та інтенсивними що, Марія повинна була зробити невеличку перерву, за станом здоров’я.
Згодом, дівчинка намагалася продовжити освіту, але в Російській імперії, до складу якої входила на той час Польща, можливості отримати вищу наукову освіту для жінки були обмежені. Але сестри Склодовські - Марія та Броніслава, домовилися, що по черзі будуть отримувати освіту і допомагати одна одній. Марія почала працювати гувернанткою, а Броніслава навчалася у медичному інституті у Парижі. П’ять років Марія заробляла на навчання сестрі і допомагала їй у всьому.
Багато труднощів чекало її на шляху гувернантки, адже влаштовувалася вона у різні сім’ї, давала уроки німецької, французької мов, заробляла стільки, скільки пропонували. Так було шість повних років.
«Я реагую на все дуже гостро, з болем у серці, - писала вона до сестри Броніслави, - але в якусь мить моя міцна натура починає перемагати, і мені здається, що весь цей кошмар залишається позаду мене. Основне моє правило: НЕ ДАВАТИ ЗЛОМИТИ СЕБЕ НІ ЛЮДЯМ, НІ ОБСТАВИНАМ ... Бажання нових вражень, переміни у житті, рух уперед настільки охоплюються мене, що я готова наробити стільки дурниць, лише для того, що б моє життя не залишалося таким, яким воно є зараз ».
Нарешті, у віці 24 років, Марія поїхала до Сорбонни, де почала вивчати хімію та фізику, в той час, як її сестра Броніслава, у цей час заробляла гроші для її навчання.

2. Франція: наукові пошуки та відкриття

От і настав той час, коли вона стала студенткою природознавчого факультету. Початок лекцій в університеті в СорбоннІ 3 листопада 1891 року... Марія бажає відвідувати та слухати усі лекції. Адже, що може бути цікавіше за всі ці знання. Як люди можуть вважати, що наука - суха галузь ? Чи є щось більш захоплююче, ніж усі ці закони, що керують світом, щось краще людського розуму, що відкриває ці закони? Такі почуття переповнюють Марію.

Все своє життя, Марія вперто вчилася. Вона викреслила зі свого буття усілякі розваги, подружні вечорниці, і жила виключно скромно, без усілякого комфорту. З дитинства вона уміла шити, але це не допомагало їй ніяк: вона не купляла тканину і не шила собі сукні. Навпаки, усі свої варшавські плаття, вона приводить у належний вигляд, чистила, утюжила, і охайно носила. Марія не витрачала грошей на їжу,бо їх було дуже мало. Все, що вона могла собі дозволити, це - чай, хліб, масло. Іноді заходячи до будь-якої молочниці, вона дозволяла купити собі молоко, чи плитку шоколаду. Саме тому часто вона непритомніла, втрачала свідомість. Зовсім забуваючи, що все це результат недоїдань та жалюгідного її існування.
Але маючи величезну волю, бажання до навчання та науки вона казала собі: працювати, працювати і працювати! Відчуваючи успіхи в обрані справі вона планує нові звершення. В 1893 році Марія отримує диплом з фізичних наук та перше місце за оцінками, а в 1894 - диплом з математичних дисциплін, зайнявши друге місце.
В березні 1894 року Марі у листі до брата Юзефа ділиться своїми думками: «... Мені важко описати тобі моє життя, настільки воно одноманітне. Але я шкодую лише за тим, як швидко плине час. Ніколи не бачиш того, що вже зроблено, навпаки, помічаєш лише те, що ще треба зробити Життя як видно не дається нікому з нас так легко. Потрібно мати стійкість, а головне впевненість у собі. Потрібно ВІРИТИ, ЩО ТИ НА ЩОСЬ ГОДЕН. І ЦЬОГО «ШОСЬ» ПОТРІБНО ДЯГУГНУТИ, ВСУПЕРЕЧ ВСЬОМУ, НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НІ НА ЩО!»
Проте крок за кроком вона накопичувала знання в галузі математики, фізики, хімії, засвоювала лабораторні основи експериментальної техніки. Більш за все їй подобався лабораторний клімат, якому вона не зрадила протягом усього свого життя.
У Сорбонні вона зустріла П’єра Кюрі. З цією людиною Марія прожила 11 років щасливого сімейного життя та стільки ж років наукової сумісної роботи. Відмий французький фізик був розумною людиною, і був відданою науці, як і Марія. Він мріяв зустріти подругу, яка могла б так само жити науковою мрією, як і він. На той час П’єру було 35 років, але спільні інтереси зблизили молодих людей і в 1895 році вони одружилися.
З цього часу пара була разом скрізь і всюди: в лабораторіях, на лекціях, при підготовці іспитів, на відпочинку. Вони були щасливі, бо їх поєднувала не тільки любов один до одного, а й до спільної справи - науки. Навіть народження доньки не перервало їх занять науковими дослідами.

Крім того, Марія почала роботу над дисертацією, зацікавившись відкриттям уранових вилучень французького фізика Анрі Беккереля, який дослідив, що солі урану самостійно вилучають промені невідомого походження. Він відкрив явище, яке згодом отримає від Марії Кюрі найменування «радіоактивність»

3. Світове визнання відкриттів Марії Склодовської-Кюрі

В той час вона навіть не уявляла, що опиниться у епіцентрі наукових інтересів ХХ століття. Це був новий, досі недосліджений науковий матеріал
Дослідження проходили у складському приміщенні, зовсім не пристосованому для роботи, але це абсолютно не зупиняло вчених. Поступово, вивчення багатьох матеріалів, довело, що чистий уран володіє великою радіоактивністю, і вона є значно більшою ніж будь-яке інше його з’єднання. Дослідники звернули увагу на те, що два уранових мінерали - хальколіт та смоляна руда Богемії - більш радіоактивні, ніж уран та торій. Це означало, що в них міститься невідомий хімічний елемент з більш високою ступінню радіоактивності. Щоб знайти цю речовину, П’єр Кюрі призупиняє свої дослідження і починає співпрацювати із дружиною.

Марі і П’єр Кюрі

І ось «Доповідь Паризької академії наук» за червень 1898 р, в які знаходимо: «Деякі мінерали, що містять в собі уран та торій, дуже активні з точки зору впливу променів Беккереля... Ми вважаємо, що видобута нами з уранової руди речовина, містить ще досі невідому, неописану речовину, близьку за своїми хімічними властивостями до вісмуту. Якщо існування цього металу підтвердиться, ми передбачаємо назвати його «полонієм», на честь країни, звідки походить один з нас».
Так, в червні 1898 року подружжя Кюрі повідомляють про існування нового радіоелементу, названим «полонієм» (на честь Польщі), а в грудні цього ж року - про відкриття радія, названого так через його здібність до вилучення ( «радіус» -в перекладі з латині «кут»). Але вчених чекала величезна робота по доведенню своєї правдивості, адже потрібно було виділити ці хімічні елементи, визначити їх атомну вагу.

П’єр та Марі в лабораторії

З цього часу їх мета - видобути радій и полоній у чистому вигляді, щоб показати скептикам, та довести усьому світу про існуванні їх винаходу. Для цього їм знадобиться 4 роки важкої праці. Щоб виділити нові елементи, потрібно переробити величезну кількість сировини. Звідси виникали запитання: Де взяти таку кількість мінералу? З яких грошей платити за роботу? Де обробляти сировину?
Дякуючи професору Зюссу з Віденської академії наук, австрійська влада в якості володаря державного заводу з видобутку урану з руд постановила: відпустити з родовища безкоштовно тонну відпрацьованої сировини, в якій на переконання вчених, повинна була залишатися незначна кількість полонію та радію. Таким чином, не маючи лабораторії, працюючи у сараї на вулиці Ломон у Парижі, Марія та П’єр з 1898 по 1902 рік переробили 8 тон руди урану. Було настільки складно, що навіть П’єр в якусь мить хотів відмовитися від дослідів, але він не врахував характеру дружини. Вона стійко переносила всі труднощі, не згиналася перед поразками, і ось в 1902 році, через сорок вісім місяців після заяви про існування радія, Марі, нарешті отримує перемогу. Їй вдалося виділити один дециграм чистого радія та встановити його атомну вагу, що дорівнювала 225.

Марі Кюрі під час роботи

Молода жінка, досить сором’язлива, яка все своє життя залишалася у затінку, тепер викликає зацікавленість усіх оточуючих. Вона відкрила радій, тепер вона відкриє і шлях для інших жінок до наукових звершень. Тому , великою сенсацією стає її прихід у 1900 році до Севрскої вищої нормальної жіночої школи, де Марія Кюрі стає жінкою-професором цього закладу.
З 1889 по 1904 рік подружжя Кюрі публікують 32 наукових повідомлення. Відомості про відкриття радіоактивності швидко долає кордони Франції.

4. Вивчення та застосування радія в науці та практичній медицині

Подружжя Кюрі відзначили дію радія на організм людини. Вони, так само як і Анрі Беккерель, отримали опіки при роботі з радіоактивними речовинами, але в результаті дійшли висновку, що радій може бути застосований при лікуванні пухлин. Разом з медиками Марія та П’єр вивчають дію радія на тварин. Як результат - радій руйнує хворі клітини, лікує вовчанку, злоякісні пухлини та деякі форми раку. Цей вид терапії тепер буде називатися «Кюрі -терапія».
Терапевтичне значення радія було визнано усіма, а тому, ціни на радієві джерела стрімко пішли вгору. Так, радій, що потупає на ринок, стає самою дорогою речовиною. Один грам радія коштує сімсот п’ятдесят тисяч франків золотом.
Але Кюрі відмовилися патентувати відкриття і використовувати результати дослідження у комерційних справах. Це, на їхню думку, не відповідає духу науки та ідеї вільного доступу до знань.
Зовсім мало уваги Марія приділяла побутовим проблемам та зовнішнім життєвим обставинам. В зв’язку із цим достатньо навести такий факт її біографії. У 1903 році Марію та П’єра запросили до Лондонського Королівського інституту, та святкове засідання присвячене відкриттю елементів полонія та радія. В кожен наступний день були організовані пишні прийоми, банкети та вечори. Для Марії та П’єра це було досить незвично, адже публіка була одягнена у шикарні наряди, на дамах виблискували дорогоцінні прикраси. Марія вперше була в оточенні такого шику. На ній тоді було одягнуто звичайне просте чорне плаття. Не дивлячись на весь свій аскетизм та байдужість до зовнішніх ефектів, Марія все ж звернулася до чоловіка з чисто жіночим почуттям радості і сказала: Послухай, П’єре, як все це дивовижно красиво!» Але, це була лише миттєва слабкість цієї жінки. Зазвичай Марія була досить сором’язливою у всіх життєвих питаннях. Для неї, як і для інших вчених, на першому місці була краса наукового пошуку.
В 1903 р. Марія Кюрі захищає докторську дисертацію про радіоактивність і отримує звання доктора фізичних наук, а 10.12.1903 року на святковому зібранні Стокгольмської академії наук публічно оголошують, що за відкриття в галузі радіоактивності Нобелевська премія з фізики присуджується Анрі Беккерелю та подружжю Кюрі.
Після нагородження сім’я Кюрі задумала створити свою лабораторію й навіть інститут радіоактивності. Ця ідея була втілена в життя, але значно пізніше. В 1904 р. Пьєр був призначеним професором фізики в Сорбонні, а місяць по тому, Марія стала завідувачкою його лабораторії. Цей рік подарував їм ще одну доньку, Єву, яка в майбутньому стане відомою піаністкою і біографом матері.
В 1906 році у співробітництві з Андре Дебьєрном, ій вдалося виділити чистий металічний радій, а не його з’єднання, як було раніше. Таким чином, був завершений 12-річний цикл досліджень, в результаті якого було доведено, що радій є самостійним хімічним елементом.
Нажаль, у цьому ж році, П’єр Кюрі трагічно гине у вуличній катастрофі. Фраза, яку колись сказав П’єр: «Щоб не сталося, навіть якщо тіло розстанеться з душею, потрібно працювати!» - стає для Марії моральним заповітом та визначає її наступний шлях. Після смерті чоловіка Марія успадковує його кафедру в Паризькому університеті. Через 6 місяців Марія Кюрі читає свою першу лекцію - і стає першою жінкою-викладачем у Сорбонні.
Наприкінці 1910 року кандидатура Склодовської-Кюрі була висунута на виборах до Французької Академії наук. До цього часу жодна жінка не була обрана до Академії наук, тому ця пропозиція викликала жорстоку полеміку між її прибічниками та противниками. В результаті її кандидатура була відхилена на виборах, з перевагою лише в один голос.
Здібності Марії були досить різноманітними, вона, як людина велисокої культури може обговорювати зі своїми дітьми все, що їх хвилює: музика, поезія театр… Єва насолоджувалася не тільки генієм своєї матері, а й шляхетністю її характеру, красою та витонченістю її натури . Якось Марія Кюрі сказала дівчатам: «Якщо у вас є справедлива справа, її потрібно виконувати, навіть якщо у вас є тисяча причин , що заважають це зробити».
Дивлячись як вчаться її діти, вона пропонує нові методи навчання, слідкує, щоб умови в яких працюють діти, були належними - починаючи від парт до провітрювання приміщень. Два роки вона розповідає їм про свій предмет, і захоплює дітей наукою. Над нею посміюються французькі газети: « Ці діти, які ледь уміють читати та писати, отримали повне право користуватися обладнанням, конструюють апаратуру, проводять хімічні досліди… Сорбонна та будинок на вулиці Кювьє поки що не вибухнули, але надія на це у нас не втрачена !»
В 1910 році вона видає курс своїх лекцій, та випускає головну свою працю «Керівництво з радіоактивності». Праця на 911 сторінках ледь вмістила увесь матеріал, що Марія Склодовська-Кюрі почала збирати з того дня, коли заявила про існування радія.
В 1911 році Склодовська-Кюрі отримала Нобелевську премію з хімії «за видатні заслуги у розвитку хімії: відкриття елементів радія та полонія, виділення радія та вивчення природи та з’єднання цього чудового елемента». Марія Склодовська-Кюрі залишається єдиною жінкою у світі що двічі стала лауреатом Нобелевської премії . Перед початком першої світової війни Паризький університет та Пастеровський інститут заснували Радієвий інститут для дослідження радіоактивності. Марія Склодовська -Кюрі була призначена директором відділення фундаментальних досліджень та медичного застосування радіоактивності.
Періодично Марія їздила до Польщі, яка отримала на той час свою незалежність. Там вона консультувала польських дослідників. Добрі стосунки склалися у неї з фізиком Альбертом Ейнштейном. З ним вона влітку 1913 року пішки подорожувала по Альпам у супроводі своїх доньок та його сина.
Після початку військових дій у І світовій війні Марія почала закупати рентгенівські переносні апарати для просвічування поранених. Все це робилося за власний кошт, за гроші, що лишилися від Нобелевських премій. Пересувні рентгенівські пункти переїздили з госпіталю до госпіталю допомагаючи хірургам робити операції. На фронті їх називали «маленькі Кюрі», або «кюрічки». В часи війни вона навчала військових медиків застосовувати радіологію, забезпечувала пункти першої допомоги переносними рентгенівськими апаратами. Все що було накопичено за часи війни вона узагальнила в монографії « Радіологія та війна», що була видана в 1920 р.

5. Останні роки життя жінки-науковця

В останні роки життя вона продовжувала викладати у Радієвому інституті, де керувала роботами студентів та активно застосовувала радіологію в медицині. Вона написала біографію Пьєра Кюрі, яку опублікували в 1923р.
В 1921 році Марія разом з доньками відвідала США, де прийняла у подарунок 1г радія для продовження дослідів. Вдруге вона відвідала США у 1929 році, де на пожертви знову отримала 1 г радія для терапевтичного застосування в одному з варшавських госпіталів.

В результаті багаторічної роботи з радієм її здоров’я стало погіршуватися, і як результат у 1934 році вона померла від лейкемії. Її смерть - трагічний урок: працюючи з радіоактивними речовинами вона не використовувала ніяких заходів захисту і навіть носила на грудях, як талісман, ампулу з радієм. Похована вона була в містечку Со, під Парижем. Але з часом французи вирішили віддали честь своїй знаменитій землячці та перенесли її прах до Пантеону, де ховали видатних діячів Франції. Символічно, що Пантеон знаходився у самому серці Латинського кварталу, де пройшло студентське та наукове життя Марії. Не дивлячись на таку повагу до цієї жінки, більшість вважає, що сама би Марія була проти перепоховання. Відомо, що вона, навіть після смерті, не хотіла розставатися зі своїм чоловіком. Саме тому, ще задовго до своєї кончини, вона провела процедуру перепоховання труни чоловіка в загальносімейній могилі на кладовищі Со для того, щоб труна з її прахом була поставлена на труну Пьєра Кюрі.

6. Світове визнання двічі нобелівського лауреата

У світі немає куточка, де б не знали ім’я Марії Слодовської -Кюрі. Портрет цієї жінки вісить навіть у старовинному китайському містечку Тайюань в храмі Конфуция. Мудрі вчені цієї країни помістили її портрет серед « благодійники людства» разом з Декартом, Ньютоном, Буддой.
Сама Марія ніколи не шукала ні світських зв’язків, ні зв’язків з людьми впливовими Вона була дуже задоволена знайомством з Редьяром Кіплінгом, а от королева Румуніїї її не вразила абсолютно.
В 1922 році тридцять п’ять членів Медичної академії вручили своїм колегам наступну петицію:
«Ми, що нижче підписалися, вважаємо, що Академія мала би за честь, як би обрала мадам Кюрі своїм членом-кореспондентом як знак к визнання її за участь у відкритті радія та нового способу лікування Кюрі-терапії». Академіки одноголосно погоджуються з цим. Президент Академії звертаючись до Марії говорить: «Ми вітаємо Вас як великого вченого, жінку великого серця, що виявила невидану відданість своїй роботі. Жінку, яка принесла заради науки щонайбільші пожертви, патріотку, яка у часи війни та у мирний час робила навіть більше, ніж вимагав обов’язок... Ви є першою жінкою Франції, яка має честь обраною до однієї з її академій.»
.05.1922 р. рада Ліги націй обирає Мадам Склодовську-Кюрі віце-президентом Міжнародної Комісії з наукового співробітництва.
Марія дещо обмежує свою практичну діяльність, у зв’язку із станом здоров’я, але присвячує себе широкому розвитку міжнародних наукових стипендій. «У чому зацікавлено людство - пише вона в одній з своїх доповідних записок. - Хіба не його обов’язок допомагати розквіту молодим науковцям ? Хіба воно настільки багате, що може жертвувати тими, хто може і готовий проявити себе? ...Потрібно доглядати за ними, та надавати усі можливості для їх розквіту…»
Марія Кюрі робить усе можливе, щоб колеги почули той же поклик до Науки, який з дитинства звучав у її серці, звучав так сильно, що народив любов до прекрасного бажання до невідомого.
Тепер її мрія - знайти для лабораторій засіб проти бідноти у вигляді субсидій на наукові дослідження за рахунок прибутків.
Вона говорила: «Я належу до числа тих людей, які впевнені у великій красі науки. В своїй лабораторії вчений - не тільки технік. Це одночасно і дитина, що грається з явищами природи, які діють на неї надзвичайно, так само, як казковий світ діє на маленьких дітей. Ми повинні навчитися передавати це почуття у зовнішній світ. Ми не повинні думати, що весь науковий прогрес зводиться до машин, механізмів, щеплень, хоча самі по собі вони також є такими чудовими!
Хоча більшу частину свого життя Марія мешкала у Франції, вона назавжди зберегла відданість справі боротьби за польську незалежність. Незважаючи на напружену творчу діяльність, Склодовська-Кюрі завжди пам'ятала про свою історичну батьківщину - Польщу. Так, після відкриття Радієвого інституту в Парижі аналогічний інститут був відкритий у Варшаві, а в 1967 року там було створено музей Склодовської-Кюрі.
Місту Львову, що між світовими війнами входив до складу Польщі, Марія Склодовська-Кюрі подарувала 80 мг радію ( це тоді, як у 1920 лабораторія вченої володіла лише трохи більше, ніж 1 г, радію!) Завдяки цьому у Львові зародився невеликий радіологічний відділ, що сприяв, зокрема, лікуванню онкологічно хворих.
Діяльність Марії Склодовської-Кюрі кілька разів дотикалася до Львівської політехніки. У липні 1912 року вона відвідала Львівську політехнічну школу (так раніше називався Національний університет «Львівська політехніка») і прочитала лекцію. Вчена Рада Політехніки того ж дня удостоїла її звання почесного доктора технічних наук. Її ім'я увіковічено на дошці почесних докторів Львівської політехніки.
В листі, датованому 1922 роком, Марія Склодовська-Кюрі повідомляє про можливість сприяння через Лігу Націй наданню фінансової допомоги Політехніці. Всесвітньо відомий фізик Мар’ян Смолуховський згадував, що вона навіть допомагала в організації стажувань перспективних учених Львова у провідних європейських наукових установах.

Висновки

«Її праці, в результаті яких виникли дві нові науки - радіохімія та радіоактивність- не забуті й сьогодні, а ім’я цієї талановитої людини стало для світової науки символом величезного наукового та духовного подвигу - писав професор В.Алпатов.
Жодна з жінок-вчених не мала такої популярності на земній кулі, як Марія Кюрі. Премій, що отримала вона, не удостоювався жоден науковець світу. Марія Кюрі була обрана почесним леном 106 різних академій, наукових закладів та наукових товариств.
Вона та її чолові П’єр, будучи авторами унікальної технології отримання радія з уранових порід, відмовилися від її патентування. А це могло відкрити їм шлях до отримання великих грошей. Подружжя Кюрі вважало своє відкриття не особистим досягненням, а досягненням усього людства, саме тому, потрібно ділилися технологічними знаннями з усіма.
В дусі самостійності та особистої стриманості, високої моральності Марія виховувала і своїх дітей - дочок Ірен та Єву, які як і батьки добилися у житті всього самотужки, завдяки своїй праці.
Приємно зазначити, що донька Марії - Ірен Жоліо-Кюрі. перейняла естафету наукових досліджень, і разом з чоловіком Фредеріком у 1935 році отримала Нобелевську премію з хімії .
Історія науки всіх часів та всіх народів не знає прикладів, щоб дві сімейні пари у двох споріднених поколіннях зробили такий великий внесок в науку. «Внесок двох сімейних пар у розвиток однієї й тієї ж наукової галузі являє собою виключення з правил для історії людства»»- стверджувала Ежені Коттон, вчена, що була однією з перших учениць Марії Кюрі.
Марія Склодовська-Кюрі є єдиною жінкою, котра двічі отримала Нобелівську премію, а також єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук. У 2009 журнал «New Scientist» визнав Марію Склодовську-Кюрі найвидатнішою жінкою-науковцем всіх часів.

Список використаної літератури

1. Авотина М.П. Духовный путь Марии Слодовской-Кюри. // Новая эпоха.-№1 (10), 1998.
2. Дягілев Ф. Из истории физики и жизни её творцов.- М.: Просвещение, 1986.
. Детска энциклопедия. - т. 3. - М.: Педагогика, 1973.
. Иоффе А.Ф. О физике и физиках. - Л.: Наука, 1977.
. Інтернет -сайт Люди. Peoples.Ru.
. Кордун Г. Учням про видантих фізиків. - К.: Радянська школа, 1979.
. Кюри Е. Мария Кюри. Интернентсайт: История, Мемуары и жизнеописания.
. Лауреаты Нобелевской премии . - Енциклопедия. - М.: Прогресс, 1992.
. Шашуков Е.А.- Марія Кюрі. //Атомная стратегия. - № 13, сентябрь, 2004
. Черрато Симона. Радіоактивність у родині: Невигадане життя Марії та Ірен Кюрі . - К.: «К. І. С.», 2006.
Похожие материалы:

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Введите код: