Med-books.by - Библиотека медицинской литературы. Книги, справочники, лекции, аудиокниги по медицине. Банк рефератов. Медицинские рефераты. Всё для студента-медика.
Скачать бесплатно без регистрации или купить электронные и печатные бумажные медицинские книги (DJVU, PDF, DOC, CHM, FB2, TXT), истории болезней, рефераты, монографии, лекции, презентации по медицине.


=> Книги / Медицинская литература: Акупунктура | Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Английский язык | Анестезиология и реаниматология | Антропология | БиоХимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Военная медицина | Гастроэнтерология | Гематология | Генетика | География | Геронтология и гериатрия | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Гомеопатия | ДерматоВенерология | Диагностика / Методы исследования | Диетология | Инфекционные болезни | История медицины | Йога | Кардиология | Книги о здоровье | Косметология | Латинский язык | Логопедия | Массаж | Математика | Медицина Экстремальных Ситуаций | Медицинская биология | Медицинская информатика | Медицинская статистика | Медицинская этика | Медицинские приборы и аппараты | Медицинское материаловедение | Микробиология | Наркология | Неврология и нейрохирургия | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход | О достижении успеха в жизни | ОЗЗ | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Паллиативная медицина | Паразитология | Патологическая анатомия | Патологическая физиология | Педиатрия | Поликлиническая терапия | Пропедевтика внутренних болезней | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Сестринское дело | Социальная медицина | Спортивная медицина | Стоматология | Судебная медицина | Тибетская медицина | Топографическая анатомия и оперативная хирургия | Травматология и ортопедия | Ультразвуковая диагностика (УЗИ) | Урология | Фармакология | Физика | Физиотерапия | Физическая культура | Философия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Экологическая медицина | Экономическая теория | Эндокринология | Эпидемиология | Ядерная медицина

=> Истории болезней: Акушерство | Аллергология и иммунология | Ангиология | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Гематология | Гинекология | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | Кардиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Педиатрия | Профессиональные болезни | Психиатрия | Пульмонология | Ревматология | Стоматология | Судебная медицина | Травматология и ортопедия | Урология | Фтизиатрия | Хирургия | Эндокринология

=> Рефераты / Лекции: Акушерство | Аллергология и иммунология | Анатомия человека | Анестезиология и реаниматология | Биология | Биохимия | Валеология | Ветеринария | Внутренние болезни (Терапия) | Гастроэнтерология | Генетика | Гигиена | Гинекология | Гистология, Цитология, Эмбриология | Диагностика | ДерматоВенерология | Инфекционные болезни | История медицины | Лечебная физкультура / Физическая культура | Кардиология | Массаж | Медицинская реабилитация | Микробиология | Наркология | Неврология | Нефрология | Нормальная физиология | Общий уход / Сестринское дело | Озз | Онкология | Оториноларингология | Офтальмология | Патологическая анатомия | Педиатрия | ПатоФизиология | Профессиональные болезни | Психиатрия-Психология | Пульмонология | Ревматология | Скорая и неотложная медицинская помощь | Стоматология | Судебная медицина | Токсикология | Травматология и ортопедия | Урология | Фармакогнозия | Фармакология | Фармация | Физиотерапия | Фтизиатрия | Химия | Хирургия | Эндокринология | Эпидемиология | Этика и деонтология

=> Другие разделы: Авторы | Видео | Клинические протоколы / Нормативная документация РБ | Красота и здоровье | Медицинские журналы | Медицинские статьи | Наука и техника | Новости сайта | Практические навыки | Презентации | Шпаргалки



Med-books.by - Библиотека медицинской литературы » Рефераты: Инфекционные болезни » Реферат: Рекомендації про заходи боротьби з іксодовими кліщами

Реферат: Рекомендації про заходи боротьби з іксодовими кліщами

0

Скачать бесплатно реферат:
«Рекомендації про заходи боротьби з іксодовими кліщами»


ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Ветеринарна акарологія - розділ паразитології, що вивчає кліщів, постійних або тимчасових паразитів тварин. Загальна світова фауна налічує понад 25 тис. видів кліщів, з них іксодових (пасовищних) понад 660 видів [2].
Основи іксодології, як науки про іксодових кліщів, були закладені у кінці ХІХ сторіччя [6]. Вперше, значення іксодових кліщів як переносників хвороб тварин, було встановлено Кільборном та Смітом (1893). Дослідники виявили збудника техаської лихоманки худоби та встановили, що іксодові кліщі є переносниками збудників цієї хвороби. Це відкриття стало поштовхом для подальшого вивчення іксодових кліщів як переносників різних збудників хвороб тварин та людини [40, 41].
Кліщі належать до типу членистоногих (Arthropoda), класу павукоподібних (Arachnoidea), підкласу Acaris - кліщі.
Підклас Acaris об’єднує три ряди: акариформні кліщі (Acariformes), паразитиформні (Parasitiformes) та кліщі - сінокоси (Opiliacarina) [21].
У ветеринарній медицині найбільше значення мають два ряди кліщів: акариформні - збудники акарозів (корост) тварин та людини і паразитиформні кліщі - тимчасові ектопаразити - гематофаги та переносники і носії збудників різних хвороб [27, 53].
Ряд паразитиформних кліщів (Parasitiformes) об’єднує дві надродини, які мають велике значення для ветеринарної медицини: Ixodoidea, Gamasoidea. В надродину Ixodoidea входить і родина - Ixodidae.
Кліщі родини Ixodidae (іксодові, пасовищні кліщі) домінують серед ряду Parasitiformes. Ці кліщі розповсюджені у всіх ландшафтних зонах світу. Кліматичні особливості кожної зони, території, наявність різних живителів впливають на чисельність та кількість видів кліщів, особливості їх екології [21].
Іксодові кліщі - це типові кровосисні паразити, для котрих кровоссання єдиний спосіб харчування. Під час масового систематичного нападу кліщів, тварини худнуть - "кліщова-хирність", яка виникає у результаті втрати великої кількості крові та інтоксикації організму слиною кліщів. У таких тварин знижується працездатність, резистентність організму, продуктивність, у молодняка - ріст та розвиток. За умов масового нападу іксодових кліщів тварина може втратити до 5-6 л крові [39]. Виділяють також іксодідоз - сезонну хворобу тварин у результаті паразитування іксодових кліщів.
Іксодові кліщі також пошкоджують шкіру, що призводить до вибраковування шкірної сировини [41].
Відомо що, іксодові кліщі паразитують на багатьох видах тварин, а також на людях і мають важливе ветеринарне та медичне значення.

СИСТЕМАТИКА ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІКСОДОВИХ КЛІЩІВ В УМОВАХ УКРАЇНИ

Родина Ixodidae об’єднує 12 родів іксодових (пасовищних) кліщів, з них на території України зареєстровано 6 родів та 32 види. Вони по різному поширені у різних природно - кліматичних зонах країни [2, 53].
Систематика кліщів родини Ixodidae зареєстрованих на території України та їх розповсюдження

Кліщі родини Ixodidae фауни України [2, 53]
Рід Ixodes (L., 1795) Рід Haemaphysalis (Koch, 1844)
Види
I. ricinus I. caledonicus H. punctata
I. trianguliceps I. frontalis H. inermis
I. crenulatus I. simplex H. concinna
I. apronophorus I. arboricola H. numediana taurica
I. hexagonus I. kaiseri H. sulcata
I. vespertilionis I. rugicollis H. caucasica
I. laguri laguri I. eldaricus H. parva
I. lividus I. redikortsevi
I. unicavatus
Рід Dermacentor (Koch, 1844) Рід Rhipicephalus (Koch, 1844) Рід Hyalomma (Koch, 1844) Рід Boophilus (Curtice, 1891)
Види
D. reticulatus R. bursa H. marginatum B. calcaratus
D. marginatus R. rossicus H. scupense
R. sanguineus

Іксодові кліщі поширені в усіх ландшафтно-географічних зонах України. Проте чисельність популяцій кожного виду пов'язана з певними екологічними умовами, які склались у процесі філогенетичного розвитку виду.
В зв'язку з екологічними особливостями кліщів встановлено три еколого-фауністичні комплекси: лісовий, степовий та кримський гірсько-лісовий, поширення яких в основному співпадає з ландшафтно-географічними зонами України.
В умовах українського Полісся зареєстровані такі види кліщів: Ixodes ricinus, Іxodes trianguliceps, Іxodes crenulatus, Іxodes vespertilionis, Dermacentor reticulatus, Dermacentor marginatus, Haemaphysalis punctata і Hyalomma plumbeum plumbeum.
І. ricinus - найпоширеніший вид на Україні. Поширення його відмічено від Полісся, Східних Карпат, лісостепової зони до гірсько-лісової зони Криму. Вогнища його розмноження пов'язані виключно з лісовими біотопами, де переважає мезофільна рослинність та підвищена вологість [32, 33].
Фауна лісостепової зони України є перехідною від лісової до степової. В природних біотопах північної частини Лісостепу зустрічаються такі види кліщів: І. ricinus, I. crenulatus, I. lividus, I. trianguliceps, D. reticulatus, D. marginatus. Вогнища масового розмноження, властиві для І. ricinus, D. reticulatus і D. marginatus, пов'язані з пасовищами та іншими місцями, де перебувають сільськогосподарські тварини.
У степовій зоні відбулися значні зміни ландшафту в результаті освоєння цілинних земель. Природні біотопи з характерною рослинністю та тваринним світом збереглись лише в степових заповідниках: Асканія-Нова, Стрілецький, Хомутовський та Провальський степи, Азово-Чорноморський, Гостра Могила та ін.
У степових заповідниках, які не використовують під випаси та сінокоси, зосереджено багато диких ссавців, птахів та плазунів. Такі біоценози виявились сприятливими для масового розмноження багатьох видів кліщів, а саме: Ixodes laguri laguri, I. redikorzevi redikorzevi, I. crenulatus, Haemaphysalis punctata, H. sulcata, H. otophila, Dermacentor marginatus, Rhipicephalus sanguineus, Rh. rossicus, Hyalomma scupense, H. p. plumbeum. Такий склад фауни кліщів характерний для різнотравно-тирсових біотопів степу з сухим, але не посушливим кліматом [53].
Велику роль у поширенні деяких видів кліщів відіграють птахи. Вони є не лише живителями, а й транспортерами, що переносять кліщів на далекі відстані від постійних біотопів їх розмноження. Так, Наеmaphysalis punctata, Hyalomma plumbeum plumbeum є типовими представниками степової фауни, але вони зустрічаються також в зоні Полісся і в Східних Карпатах. В умовах України кліщі виявлені більше ніж на 60 видах птахів, переважно на представниках ряду горобиних [21, 27, 53].
Перші повідомлення про видовий склад іксодових кліщів у Харківській області належать Іванову П.А. [15, 16]. Автором було встановлено 4 види іксодових кліщів: Ixodes ricinus, Haemaphisalis punctata, D. reticulatus, Hyalomma aegyptium.
За даними Ємчук Є.М. [53] на території Харківської області реєструються наступні види іксодових кліщів: I. ricinus, I. crenulatus, D. reticulatus, D. marginatus, Rh. rossicus, Haemaphisalis punctata, H. scupense, Hyalomma plumbeum.
В подальшому видовий склад кліщів був доповнений В.О. Нагловим - I. trianguliceps [30] та I. apronophorus [31].
В роботі Сивкова В.В. [45], який вивчав ектопаразитів гризунів Харківської області вказуються таки види: I. ricinus, I. crenulatus, D. reticulatus.
За даними літератури на території Харківської області паразитують 10 видів іксодових кліщів: I. ricinus, I. trianguliceps, I. apronophorus, I. crenulatus, D. reticulatus, D. marginatus, Rh. rossicus, Haemaphisalis punctata, H. scupense, Hyalomma plumbeum [45, 53, 24, 31, 30, 32, 33].
В останні роки підтверджено розповсюдження 7 видів іксодових кліщів I. ricinus, I. crenulatus, I. trianguliceps, I. apronophorus, D. reticulatus, D. marginatus, Rh. rossicus на території Харківської області.

МОРФОЛОГІЯ ІКСОДОВИХ КЛІЩІВ

Іксодові кліщі у голодному стані мають сплюснуту форму тіла, розмір 2-8 мм, залежно від фази розвитку (личинка, німфа, імаго), самки що насмоктались крові мають овально-округлу форму й досягають розміру до 20 - 30 мм та більшe [1, 21, 39].
Тіло представлено як один органокомплекс, сегментація не відображена. У передній частини тіла знаходиться хоботок - орган, за допомогою якого кліщ відшукує місце для фіксації, фіксується, добуває кров чи лімфу. Хоботок складається з основи, пари хеліцер, гіпостома і пари щупальців - пальп. Основа хоботка зверху може бути чотири - або шестикутною. Хеліцери рухливі, сильні і на кінцях мають гострі гачки, якими кліщі розрізають шкіру перед введенням гіпостома. Гіпостом - непарна хітинова пластинка, списоподібної форми. Знизу на ньому міститься кілька рядів зубчиків (2-3), які своєю гострою вершиною спрямовані назад, завдяки чому кліщ надійно фіксується на шкірі живителя. Пара 4-членикових пальп знаходиться дещо збоку від хеліцер і відіграє роль органа дотику, за їх допомогою кліщ визначає місце проколу і фіксування, їх розміри у різних видів кліщів неоднакові, по них визначають довжину хоботка. Залежно від цього показника іксодід ділять на коротко - і довгохоботкових. У короткохоботкових кліщів довжина хоботка відповідає або дещо менша його ширини. Розмір хоботка використовують для визначення родів кліщів [53].
У самців хітин на всій спинній поверхні потовщений і утворює так званий дорсальний щиток - скутум. У самок він покриває лише передню третину тіла, що дозволяє збільшувати тіло при харчуванні. На бокових краях скутума, на рівні другої пари ніг, у більшості іксодід знаходяться очі. Задня частина тіла самки покрита м'яким хітином з численними складками - алоскутум, який при наповненні кров'ю розпрямляється, збільшуючи об'єм черева у десятки разів.
На вентральній поверхні з тілом кліща сполучені чотири пари 6-членикових кінцівок: перший членик (кокса чи тазик) нерухомий, інші (вертлуг, стегно, гомілка, передньолапка та лапка) - рухомі. На кожній кінцівці є присмоктувальна подушечка і два кігтики, завдяки яким кліщ досить легко переміщується і надійно утримується на будь-якій поверхні. Кінцівки з'єднуються з тілом за допомогою кокс, які на передній парі можуть бути сильно або слабо розщепленими чи не розщепленими взагалі.
На рівні кокс другої пари ніг відкриваються статеві отвори, прикриті особливою хітиновою пластинкою, а на рівні четвертої пари - анальний отвір. Навколо цього отвору може бути боріздка, за розміщенням якої диференціюють кліщів за родами. Тіло кліща покрите щетинками. Самці деяких родів мають також і вентральні щитки захисного призначення [21].
У кліщів розвинені травна, дихальна, видільна та нервова системи, органи чуття і розмноження. Травний апарат розпочинається біля основи гіпостома ротовим отвором, який переходить у глотку, а остання - у стравохід, стравохід - у кишечник з численними боковими відгалуженнями. Одна самка спроможна виссати до 3 мл крові [4]. У передній частині тіла кліща розміщуються гроноподібні слинні залози, їх секрет через - ротовий отвір надходить у ранку на шкірі живителя, а потім у його тканини. У складі секрету - знеболюючі та антикоагулюючі речовини.
Дихальний апарат представлений густою мережею дихальних трубочок - трахей, сполучених з двома дихальцями - стигмами. Останні відкриваються назовні позаду четвертої пари кінцівок. Стигми оточені хітиновою пластинкою - перитремою.
З органів розмноження у самок розвинені яєчники та яйцепроводи, які при дозріванні яєць можуть дуже збільшуватися. Кровоносна система лакунарного типу. Нервова система являє собою компактну масу-мозок, з'єднаний з усіма органами та периферійним рецепторним апаратом [6, 41, 39].

ЕКОЛОГІЯ ІКСОДОВИХ КЛІЩІВ

Іксодовим кліщам притаманний складний метаморфоз, який включає яйце і три активні фази, розділені линькою: личинка, німфа та імаго. Кожна активна фаза має особливості розвитку та паразитування на різних тваринах-живителях [50, 41].
Життєдіяльність кожної з активних фаз підрозділяється на наступні стадії: харчування, личиночного розвитку, линьки; харчування, німфального розвитку, линьки; харчування, імагінального розвитку, яйцекладки. Як правило, кліщі харчуються одноразово в кожній активній фазі [41]. На всіх активних фазах розвитку кліщі живляться виключно кров’ю, переважно теплокровних тварин, але деякі види присмоктуються також на ящірках, вужах, черепахах [4].
Тривалість циклів розвитку у різних видів кліщів не однакова. Під тривалістю циклу розвитку розуміють період розвитку від яйця до яйця. В залежності від тривалості розвитку та кількості діапауз розвиток іксодових кліщів може здійснюватися за однорічним, дворічним та трирічним циклах. А у деяких видів - і за чотирирічним.
При однорічному циклі розвитку, для завершення якого потрібен один календарний рік, кліщі на всіх фазах розвитку паразитують у теплий період року. Це спостерігається у південних видів кліщів.
Дворічний цикл характеризується тим, що в перший рік паразитують личинки та німфи, у другий - імаго, діапауза буває у німф та імаго.
У деяких видів сезонні явища у циклі розвитку спостерігаються слабо або зовсім відсутні - генерація іде за генерацією в зв’язку зі зміною сезонів року [21].
У видів, які розповсюджені в Україні, цикл розвитку складає 1 - 4 роки, інколи 5 - 6 в залежності від видової належності та кліматичних умов [50]. У найбільш поширенішого виду Ixodes ricinus життєвий цикл складає 1- 7 років. В основному всі кліщі родини Ixodidae мають одну генерацію за рік.
Періодичність циклів розвитку I. ricinus у лісостепової зоні України має певну закономірність: при підйомі відносної чисельності імаго підйом чисельності німф припадає на 3, іноді 4 рік. Існує достовірний зв'язок між чисельністю імаго та чисельністю німф у той самий рік паразитування, що свідчити про перевагу 3 річного циклу розвитку кліща Ixodes ricinus і більш сильний зв'язок між чисельністю німф і чисельністю імаго кліщів на наступний рік, що передбачає перевагу 4-річного циклу [33].
Періоди активного способу життя чергуються з періодами зупинки або затримки життєдіяльності - діапаузами, які виконують роль пристосування до біологічно неефективних температур (5 - 10 ºС), недостатньої кількості вологи (літня діапауза) та відсутності їжі. Фізіологічний механізм діапаузи у іксодид, обумовлюється комплексом факторів, серед яких домінує світловий режим (фотоперіод). Діапауза проявляється в зупинці росту та метаморфозу, фізіологічно - в гальмуванні обміну речовин (найбільш економічне витрачання енергетичних резервів та захист від дегідратації) [50].
Цикл розвитку більшості видів іксодових кліщів налічує сезонні діапаузи (облігатну та факультативну). Весною низькі температури діапаузу не визивають, але восени при температурі + 20 - 22 ºС настає повна діапауза, що залежить більше від довжини світлового дня, яка скорочується восени до 14-16 годин. Виходу із діапаузи сприяє збільшення довжини світлового дня, яка також супроводжується збільшенням суми ефективних температур [7].
У природних умовах розвиток кліщів відбувається в лісових, чагарникових біотопах, на пасовищах, вигонах, норах, гніздах - там де оселяються їх живителі - дикі, свійські тварини, птиці, дрібні ссавці, рептилії.
При однохазяйному типі розвитку кліщі харчуються на всіх фазах розвитку на одній тварини. Тільки самка, нассавшись крові, залишає тіло живителя для відкладки яєць. За цим типом розвиваються види Boophilus calcaratus, Hyalomma scupense, Ixodes crenulatus.
Двохазяйні кліщі нападають на тварину в фазі личинки, яка на тварині линяє у німфу і ситою відпадає у зовнішнє середовище. Там линяє в імаго. Статевозрілі кліщі розшукують собі іншого хазяїна. За цим типом розвиваються види Rhipicephalus bursa, Hyaloma plumbeum.
Трихазяйний тип розвитку притаманний майже всім Ixodidae. При цьому типі розвитку кліщі знаходяться на живителі тільки під час харчування і кожна активна фаза харчується на різних тваринах, а линяє в наступну фазу у зовнішньому середовищі. За цим типом розвиваються кліщі родів Ixodes, Dermacentor, Rhipicephalus. [21, 50, 53].
Активність іксодових кліщів, як ектопаразитів тварин, прямо залежить від кліматичних умов різних років: суми ефективних температур, кількості опадів, вологості ґрунту та інших факторів.
В умовах України найвища активність імаго спостерігається в квітні - червні. В кінці червня з’являються личинки, а в липні разом з личинками зустрічаються німфи, які в липні і серпні перетворюються на статевозрілі форми. Друга хвиля активності деяких видів кліщів буває у вересні та жовтні [33, 53].

РОЛЬ ІКСОДОВИХ КЛІЩІВ У ПАТОЛОГІЇ ТВАРИН

Хвороби, що передаються через кровосисних кліщів і комах називаються трансмісивними. Академік Є. Н. Павловський вперше у 1939 році опрацював теорію природних вогнищ трансмісивних захворювань, що дало можливість провести глибокий аналіз причин існування таких вогнищ у природі і розробити радикальні заходи для їх ліквідації.
До трансмісивних хвороб належать рікетсіозні гарячки, кліщовий енцефаліт та інші арбовірози (понад 30), бореліози, бактеріози, піроплазмідози та інші хвороби небезпечні для тварин і людини.
Практично немає видів кліщів, які є індиферентними до патогенних мікроорганізмів з природною осередковістю. Спонтанне носійство або властивість передавати збудників в експериментальних умовах виявлені практично у всіх видів, які вивчалися в цьому аспекті [54].
Таким чином, іксодові кліщі відіграють важливу роль в існуванні природних вогнищ захворювань. Багато видів з пасовищним типом паразитування та деякі з гніздово-норовим типом паразитування легко присмоктуються до тварин та людини, і будучи інфікованими, можуть передавати збудника.
Сприйнявши збудника від хворої тварини або паразитоносія, кліщі можуть довго зберігати його в своєму організмі, передаючи з покоління в покоління. Збудник залишається вірулентним навіть при тривалому голодуванні кліща. Передача збудника хвороби не є механічним актом. Вона супроводжується складним специфічним циклом розвитку та розмноження збудника в організмі кліща [53, 4, 27, 38].
Найбільш відомим, небезпечним, широко розповсюдженим, як для тварин, так і для людини, є кліщовий та інші енцефаліти - природно-осередкові, трансмісивні захворювання, основними переносниками яких є I. ricinus, I. persulcatus та інші види кліщів.
Іксодові кліщі є переносниками великої групи хвороб, збудниками яких є рікетсії. Усі рікетсіозні геморагічні лихоманки - природно - осередкові захворювання, також мають трансмісивний механізм передачі кліщами. У ряду випадків кліщі є і резервуарами патогенних рікетсій, забезпечуючи можливість трансоваріальної передачі збудника на протязі 2 -3 -х поколінь [38, 40].
В останні роки встановлено, що іксодові кліщі, а саме I. ricinus та I. persulcatus, є переносниками збудника ще однієї небезпечної хвороби тварин та людини. Це хвороба Лайма, збудником якої є спірохети родини Borrelia. Відомо три геновиди борелій, які пов’язані з іксодовими кліщами - це Borrelia burgdorferi sensu stricto, B. garrini, B. afzellii - які можуть бути патогенні і для людини [14, 26]. Резервуарами борелій в природі є близько 200 видів ссавців і птахів, які прогодовують різні стадії іксодових кліщів [12]. По циклу розвитку кліщів збудник передається як трансфазно, так і трансоваріально [5].
Велику роль відіграють іксодові кліщі, як переносники бактеріозів. Доведено, що 25 видів кліщів переносять збудника туляремії Francisella tularensis. Також іксодові кліщі можуть бути спонтанними переносниками збудників бруцельозу та лістеріозу [25].
Збудники піроплазмідозів тварин становлять велику групу паразитичних найпростіших, які відносяться до ряду Piroplasmida, вони одну частину свого життєвого циклу проводять в клітинах крові ссавців, а другу в тілі переносників - кліщів родини Ixodidae [29, 38, 1, 6, 39].

МЕТОДИ, ЗАСОБИ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З ІКСОДОВИМИ КЛІЩАМИ

Наведені данні мають мету інформувати спеціалістів ветеринарної медицини про методи та засоби обробки тварин, технологію приготування робочих розчинів та емульсій акарицидів, основи профілактичних заходів, захист тварин у різні періоди року, заходи безпеки та особистої гігієні при роботі з акарицидами та при контактуванні з іксодовими кліщами.

МЕТОДИ ЗБОРУ КЛІЩІВ ТА ОБРОБКИ ТВАРИН. СУЧАСНІ АКАРИЦИДИ

У комплекс заходів щодо боротьби із кліщами входить знищення їх на тваринах, у тваринницьких приміщеннях та у природних біотопах. Для цього використовують такі методи боротьби:
а) фізичні;
б) хімічні;
в) біологічні.
Фізичні методи. Найбільш простим і доступним способом знищення іксодових кліщів на тваринах є їх щоденний ручний збір під час чищення і доїння великої та дрібної худоби, огляду коней, собак, кішок тощо. При цьому всіх тварин ретельно оглядають не менш двох разів у день і руками прощупують всю поверхню тіла, звертаючи особливу увагу на місця переважного знаходження паразитів. Зазвичай кліщі прикріплюються на голові - у межіщелеповому просторі, частіше на вушних раковинах і повіках, в ділянці підгрудка, під передніми кінцівками, на внутрішній поверхні стегон, на вимені, навколо ануса та промежини. Зібраних кліщів знищують [9, 23].
Але при ручному зборі зазвичай виявляють лише дорослих кліщів, особливо вгодованих самок та самців, німфи ж, залишаються непоміченими, а личинок на сільськогосподарських тваринах взагалі не знаходять, так як вони паразитують на дрібних ссавцях. Ручний збір вимагає великої витрати часу, тому застосовується в індивідуальних господарствах, а так само при наукових дослідженнях [51, 52, 20, 46].
Хімічні методи. Більш ефективними і розповсюдженими методами знищення кліщів є хімічні - використання різних акарицидів. Тварин можна обробляти різними методами: купання в пропливних ваннах, обприскування, поливання вздовж хребта та нанесення на шкіряний покрив акарицидів у вигляді аерозолів, шампунів, крапель, паст, пудр тощо.
Для захисту овець частіше застосовують купання у пропливних ваннах.
Основні рекомендації для приготування лікувальних ванн. Ванну готують тільки в день обробки тварин та обов’язково знищують забруднений розчин після застосування. Наповнюють ванну для купання чистою водою. Додають необхідний об’єм акарициду у ванну та добре перемішують до отримання однорідного розчину. Перед купанням тваринам дають добре відпочити та напитися. Слід утримувати тварину у ванні секунд 30, також необхідно забезпечити швидке та повне занурення голови тварини хоча б один раз. Об’єм розчину у ванні в період обробки не повинен зменшуватись більше ніж на 20 %. Для запобігання цього слід поповнювати об’єм ванни розчинами акарициду у певній концентрації.
Обприскування проводять для захисту різних тварин від іксодових кліщів: великої та дрібної рогатої худоби, коней, свиней, собак, кішок, птахів. Доцільно проводити обприскування на спеціально обладнаних площадках, з автоматичною подачею акарицидів або на огороджених зацементованих площадках, використовуючи апаратуру ЛСД, ДУК, ДУК-1, ранцеві обприскувачі типу "Автомакс", ручний обприскувач "Росинка" та інші.
Препарати для поливання наносять на шкіру тварин уздовж хребта, при обробці овець цим методом попередньо розсовують руно.
В історичному аспекті необхідно вказати, що в ролі акарицидів було використано багато різних хімічних препаратів та речовин [8, 10].
Тривалий час використовували хлорорганічні з’єднання ДДТ та інші, карбаматні - меткарбеніл, севін, дикрезил, фозолон, хлормедуформ, арсеніт натрію, хлорофос та інші, але в результаті кумулятивних властивостей та довгострокового зберігання їх в об'єктах зовнішнього середовища, накопичування в жировій тканині тварин, виділення з молоком, було заборонено застосування цих препаратів [10, 42, 35].
Похожие материалы:

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Введите код: